Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ (ХVІ-ХVIII ст.) - укріплений козацький табір, місто-фортеця на островах за дніпровськими порогами, що виник у середині XVI ст. Запорозька Січ ділилася на адміністративні одиниці - паланки, військово - на 38 куренів У ролі вищої законодавчої влади виступала загальновійськова Рада, тобто всі козаки табору. Виконавча влада належала кошовому отаманові. Його помічниками були суддя, осавул, писар, курінні отамани.

Запорозька Січ - місце розвинутої економіки і прогресивних фермерських форм господарювання, вогнище свободолюбства, героїзму, блискучого військового мистецтва. Заснування її пов'язують з діяльністю Д. Вишневенького (Байди), який у 1552-1158 рр. об'єднав козаків, збудував замок на острові Мала Хортиця на Дніпрі, можливо, уже існуючий у 30-х роках XVI ст.

Особи, які мали найвищі військові чини та виборні посади в українському козацькому війську, входили і до генеральної старшини. Козацькій старшині, яка, в свою чергу, поділялась на полкову та сотенну, у війську належало адміністративне й військове керівництво. Січ мала свої збройні сили — запорізьке військо (Військо Запорозьке низове). Під її контролем перебувала значна територія. Формально Запорозька Січ визнавала зверхність польського короля, згодом (з 1654 р.) - московського царя, кримського хана і турецького султана (1711-1734), а фактично здебільшого проводила незалежну політику, вела боротьбу з татарами і турками, була базою козацьких повстань XVI- XVII ст. Їй належить провідне місце у народно-визвольних війнах проти Польщі у першій половині XVII ст. У 1648 р. на Запорозькій Січі почалася війна українського народу на чолі з Б. Хмельницьким проти польського поневолення. Ця війна мала визвольний характер. Становище було ускладнене діями із зовні - нападами татаро-турецьких військ. Козаки у цих війнах, які їм довелось вести одночасно з іншими ворогами, виявляли неабиякі мужність та героїзм. Під час воєнних дій козаки міняли місце свого знаходження. Табір розташовувався у різних місцевостях: Хортицькій, Томаківській (до 1593 р), Базавлуцькій (1593-1638 рр.), Микитинській (1638¬1652 рр.), Чортомлицькій (1652-1709 рр.), Кам'янській (1709-1711 рр.), Олешківській (1711-1734 рр.), Ново-Січській (1734-1775 рр.). З часів Хмельниччини (1648-1657 рр.) займала автономне становище в Козацькій державі (до 1709 р.)

За умовами Андрусівського перемир'я (1667 р.) над Січчю було встановлено владу Московії спільно з Польщею. Через 22 роки по закінченні так званого «Вічного миру» Січ було підпорядковано владі Москви. У 1709 р. Петро І наказав її зруйнувати. За наказом Катерини ІІ у 1775 р. Січ була повністю зруйнована. Згодом запорізькі козаки створили Задунайську Січ та Бузьке козацьке військо. Історична пам'ять і традиції існують і понині на Дунаї та на Кубані і справляють свій вплив на суспільно-політичні зміни сучасної України.