Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

ДИСИДЕНТИ (з лат. «незгідні») 1) у середні віки відступники від католицизму, яких церква переслідувала як єретиків; з часів Реформації - християни, що не дотримувались пануючого в даній державі віросповідання (католицького чи протестантського); 2) учасники опозиційного руху з кінця 50-х до середини 80-х, спрямованого проти тоталітарного та неототалітарного режимів під впливом суспільних вартостей, які в різних формах виявляли себе протягом усієї історії СРСР; у 60-ті роки так званої «хрущовської відлиги» в Україні дисиденти зосередились на проблемах духовного відродження («шестидесятники»); з другої половини 70-х років активізується рух за права людини: виступали за демократизацію суспільства, в неросійських республіках - за національні права. Найвідоміші в Росії: О. Солженіцин, А. Сахаров, В. Буковський; в Україні: Л. Лук'яненко, B. Чорновіл, П. Григоренко, М. Руденко, В. Стус та інші. Існували підпільні групи (Українська робітничо-селянська спілка, Український національний фронт), відкрито діяла з 1976 р. Українська Гельсінська група (УГГ), яка пізніше перетворилася на Українську Гельсінську спілку (УГС); усього до складу УГС в період 1976-1988 рр. входила 41 особа; діяли групи борців за свободу совісті, за національне самовизначення України. Дисиденти зазнавали жорстоких переслідувань (обмеження у виборі професії, вбивства при загадкових обставинах, ув'язнення в тюрмах і таборах, заслання, запроторення до психічних лікарень, створення атмосфери психологічного терору, позбавлення можливості якось здобувати засоби для прожиття).