Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ОСМАНСЬКА (ОТТОМАНСЬКА) ІМПЕРІЯ — офіційна назва Туреччини до 1922. Утворилася на початку XIV ст., коли під час розпаду Кенійського султанства на південному заході Малої Азії правитель князівства турків-огузів Осман І (1288—1326) проголосив себе незалежним володарем і правонаступником династії Сельджукідів. У XIV—XVI ст. турецькі володіння поширилися на всю територію Малої Азії, більшу частину Балканського півострова, Волощину, Крим, острови Егейського моря. Під тиском турків припинила існування Візантійська імперія, а її столиця Константинополь стала столицею Османської імперії під назвою Стамбул (Істанбул). До складу Османської імперії увійшли Південно-Східна Європа, Сефевідське шахство, Вірменія, Курдистан, Північна Месопотамія, Сирія, Ліван, Палестина, Єгипет. З другої половини XVI ст. Османська імперія почала поступово втрачати свою могутність. Проте у наступному вона здійснювала спроби поширити свою владу на Центральну і Східну Європу, особливу увагу приділяючи українським справам. Однак ці спроби були невдалими. Військове послаблення Османської імперії та її відставання у соціально-економічному розвитку викликали зміни у співвідношенні сил між Туреччиною і державами Центральної та Східної Європи. Розпочалося територіальне зменшення країни. Наприкінці XVIII— у XIX ст. султанська влада намагалася проводити політичні та економічні реформи, однак у зв'язку з подіями кемалістської революції (1919) Османська імперія розпалася. Інститут султанату припинив існування у 1922.

Т. Чухліб



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]