МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович (спр. прізвище Левицький; 1838—1918) — письменник. Народився в сім'ї священика у м. Стеблеві на Черкащині. В 1865 закінчив Київську духовну академію. З 1865 до 1885 викладав у Полтавській духовній семінарії та гімназіях різних міст. Широко відомі повісті Нечуя-Левицького "Дві московки" (1868), "Микола Джеря" (1878), "Кайдашева сім'я" (1879), "Старосвітські батюшки та матушки" (1885) та ін. Виступив як автор історичних творів "Запорожці" (1873), "Гетьман Іван Виговський" (1899), "Князь Єремія Вишневецький" (1897), а також науково-популярних праць: "Унія і Петро Могила..." (1875), "Український гетьман Богдан Хмельницький" (1878), "Історія Русі" (1879). Історичній темі присвячена драма "Маруся Богуславка" (1875). Написав низку праць з етнографії та фольклористики, перекладав українською твори М.Салтикова-Щедріна.

Г. Брега



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]