Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

БЕРЕСТЕЦЬКА БИТВА 1651 — одна з найтрагічніших сторінок історії Визвольної війни. У 1651 Польща після Зборівського миру відновила воєнні дії проти козацької України. Однак через позицію хана Іслам-Гірея, котрий не хотів допустити розгрому Речі Посполитої, Б.Хмельницький змушений був відмовитися від активних наступальних дій (понад місяць 100—110-тисячна українська армія маневрувала в районі Тернополя — Озерної — Колодного), що дозволило королю Яну Казимиру провести військо (бл. 90—100 тис. жовнірів, шляхтичів і 100 тис. озброєних слуг) до Берестечка й до 25 червня переправити його через р. Стир. Лише діждавшись у середині червня прибуття хана з 30—40 тис. татар, гетьман негайно вирушив у похід. Не знаючи про це, 27 червня поляки подалися до м. Дубно, і коли їхній авангард уже подолав 7—8 км, стало відомо про наближення українців. Тоді було вирішено повернутися до табору під Берестечком. Ранком наступного дня почалися сутички з татарами (українських кіннотників було небагато), які й розпочали Берестецьку битву. Хід битви виразно розпадається на три етапи. 1-й охоплює бої 28—29 червня, в яких не брали участі головні сили супротивників. У другій половині дня 28 червня польські полки успішно контратакували татар і змусили їх тікати до переправи. Наступного дня українсько-кримська кіннота завдала сильного удару по лівому крилу польської армії. Жовніри зазнали поразки (лише шляхтичів полягло бл. 200) й відступили до табору.

2-й етап — кульмінація битви — припадає на події 30 червня. Під прикриттям густого туману ранком Хмельницький розташував армію таким чином: праве крило і центр зайняли українці (тут же був побудований табір із 10 рядів возів), ліве крило — татари. Після таємних переговорів з поляками хан вирішив не брати активної участі в бою. Ян Казимир вишикував військо в "голландський" спосіб, зміцнивши кінні полки підрозділами піхоти. Близько 16 год. лівий фланг під проводом І.Вишневецького перейшов у наступ проти українців, котрі билися з відчайдушною хоробрістю. Вони вибили поляків зі свого табору, куди їм удалося прорватися, й змусили відступити. Однак у цей критичний момент хан залишив поле бою. Характерно, що король і коронний гетьман відмовилися від переслідування татар. Рятуючи ситуацію, Хмельницький відвів табір до р. Пляшівки. Його спроба повернути хана зазнала невдачі. Затримавши гетьмана при собі, Іслам-Гірей відійшов на південь.

Розпочався 3-й етап битви — облога українського табору. Добре укріпивши його, українці відбивали ворожі приступи, проводили успішні вилазки; в переговорах, що розпочалися, вони домагалися відновлення Зборівської угоди. Разом із тим зростало недовір'я рядового козацтва до старшини, що породило паніку під час виходу з оточення (10 липня). Його прикривало кілька тисяч вояків. Близько 300 з них прийняли героїчну смерть на одному з островів, але не залишили позицій. Незважаючи на серйозні втрати (загинуло бл. 3—4 тис), головні сили армії вирвалися з оточення. Втім поразка під Берестечком стала тяжким ударом для Української держави, поставивши її на грань катастрофи.

В. Степанков



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]