Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

МАХНО (Міхненко) Нестор Іванович (1888—1934) — провідник повсталого революційного селянства Півдня України в роки революції та Громадянської війни. Народився у селянській родині в с. Гуляй-Поле на Катеринославщині. Закінчив два класи початкової школи. Працював у поміщиків, потім робітником. У 1906—1908 — член організації анархістів-комуністів "Спілка бідних хліборобів", у складі якої брав участь в експропріаціях. У 1910 засуджений до смерті, але плутанина у даті народження (в усіх документах фігурував 1889) дала змогу "неповнолітньому" Махно замінити її довічною каторгою. У 1911—1917 перебував в ув'язненні. Після лютневої революції 1917 М. повернувся до Гуляй-Поля, де почав власні революційні перетворення: розподілив поміщицьку землю між селянами, створив військовий загін. Не визнавав влади ні Тимчасового уряду, ні Центральної Ради. Влітку 1918 очолив боротьбу селян проти німецьких окупантів та П.Скоропадського, потім проти Директорії УНР та денікінців на боці більшовиків. Ідейно стояв осторонь як більшовизму, так і анархізму. Після виступу проти політики воєнного комунізму (1919) був оголошений радянською владою поза законом. У період денікінської окупації України вів активну боротьбу в білогвардійському тилу, створивши 80-тисячну Революційну повстанську армію України (махновців). У 1920 уклав угоду з більшовиками для розгрому Врангеля. По завершенні цієї операції почалося масове знищення махновщини радянською владою. Протягом 1921 Махно вів боротьбу проти Червоної армії, але у серпні змушений був емігрувати до Румунії. В УСРР М. заочно був визнаний "бандитом". У квітні 1922 переїхав до Польщі, деякий час мешкав у Німеччині, з 1926 у Парижі. В останні роки життя займався літературною діяльністю, користувався популярністю серед анархістів, які надавали йому всіляку підтримку.

В. Волковинський



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]