Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КОРЕНІЗАЦІЯ — напрям національної політики більшовицької партії з середини 20-х до середини 30-х років. Проголошена XII з'їздом ВКП(б) у квітні 1923 з метою здобуття центральним керівництвом визнання з боку республік. Суть коренізаціі — заохочування розвитку національних культур в інтересах зміцнення більшовицького режиму. Здійснювалася шляхом підготовки, виховання й висування кадрів корінної національності передусім у партійний апарат і державні органи та формування національної за формою, але інтернаціональною за суттю соціалістичної культури. Сприяла запровадженню навчання, діяльності культосвітніх закладів, виданню книг, газет і журналів мовами корінних національностей. В Україні набула форми політично й ідеологічно обмеженої українізації. Політика українізації почала згортатися після виховання національних кадрів більшовицької номенклатури та викорінення національної опозиції та "націонал-ухильників" у КП(б)У. Внаслідок апаратного підходу українізація охопила насамперед управлінську сферу (кадрову політику й діловодство), однак не була завершена у масовій культурно-освітній діяльності.

О.Мовчан



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]