Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КНЯЗЬ: 1. У східних слов'ян вождь, воєначальник племені (союзу племен), який обирався з числа родоплемінної знаті. Його влада обмежувалася військовою та деякими адміністративними та судовими функціями. Поступово влада князя стала спадковою, зосереджуючись в одному роді. В період раннього феодалізму — глава держави або окремого політичного об'єднання. З розвитком феодальних відносин у Київській Русі склалася така ієрархія титулу князя: великий князь, який очолював значне державне об'єднання на Русі, а з XII ст. — і в Великому князівстві Литовському, та удільний князь, який мав власне володіння (уділ), що входило до складу великого князівства. В період феодальної роздробленості удільні князі стояли на чолі фактично самостійних князівств. Зі входженням українських земель до складу таких централізованих держав, як Польща, Литва, Росія, удільні князі поступово втрачають політичну владу, перетворюючись на великих феодалів-землевласників. 2. До XVIII ст. в Російській державі родове звання, яке починаючи з XVIII ст. стає дарованим, спадковим титулом.

В.Кравченко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]