МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА РУСЬ (Давня Русь) — науково-історична назва держави східних слов'ян, що існувала з кінця ГХ до початку 40-х років XIII ст. У давньоруських джерелах держава називалася Руссю або Руською землею. Київська Русь виникла внаслідок згуртування розрізнених слов'янських племен Східної Європи у союзи (V—VIII ст.) і перетворення частини останніх на племенні княжіння у Середній Наддніпрянщині та в землі ільменських словенів. Першим етапом на шляху загальнослов'янського державотворення було формування першої східнослов'янської (ще не давньоруської) держави у Наддніпрянщині в середині ІХ ст. — Київського князівства Аскольда. Об'єднання східнослов'янських Півдня і Півночі в часи Олега (бл. 882) стало початком формування давньоруської держави — Київської Русі. Територіальним центром (ядром) держави була Наддніпрянщина ("Руська земля" у вузькому значенні). З поширенням влади київських князів на інші землі утворюється "Руська земля" в широкому значенні. Давньоруська державність народилася у докласовому, пізньому родоплемінному суспільстві і розвивалася шляхом "окняження" території — підкорення київському центрові земель племінних союзів і княжінь, поширення на них систем стягання данини, адміністрації й судочинства. Ці процеси набирали сили за князювання Ігоря, Ольги, Святослава та Ярополка. В основних рисах Київська Русь як держава склалася в роки правління Володимира Святославича (978— 1015); її будівництво було завершене за Ярослава Мудрого (1019—1054). Київська Русь часів Володимира і Ярослава була ранньофеодальною одноосібною монархією. Феодальний спосіб виробництва почав робити перші кроки на Русі в другій половині князювання Володимира. По смерті Ярослава державна єдність Київської Русі послабилася. Друга половина XI ст. пройшла у майже безперервній боротьбі за землі й князівства між його синами й онуками. Відновив сильну центральну владу в Київській Русі онук Ярослава Володимир Мономах (1113—1125). Та після кончини його сина і наступника на київському . престолі Мстислава (1132) Київська Русь вступила у добу удільної роздробленості. Вона була спричинена поступом феодальних відносин у суспільно-економічному житті і піднесенням економічного розвитку окремих земель. В той же час державність не зникла, а лише змінила форму: з одноосібної монархії стала федеративною. Одні вчені вважають, що за доби роздробленості Київською Руссю управляла група головних князів (система колективного сюзеренітету), інша — дуумвірати, коли у державі сукупно правили голови двох найсильніших на той час князівських кланів. Формування Київської Русі здійснювалося в безперервній боротьбі зі степовими кочовиками — до 30-х років XI ст. з печенігами, далі з торками, а з 60-х — із половцями. Іншим важливим напрямом її зовнішньої політики був візантійський, особливо до середини XI ст., коли вся руська торгівля була спрямована на ринки імперії. Потребою її захисту були зумовлені походи на Константинополь київських князів Аскольда (860), Олега (907), Ігоря (941, 943), Святослава (969—971), Володимира (989), Ярослава (1043). З середини IX ст. встановлюються постійні дружні зв'язки Київської Русі з країнами Скандинавії. Від князювання Ольги (945 — 964) Київська Русь нав'язує стосунки з державами Заходу. Київська Русь стояла в першому ряду цивілізованих країн світу, чому великою мірою сприяло впровадження християнства як державної релігії в 988, була країною високорозвиненої економіки й культури. У перші чотири десятиліття XIII ст. відцентрові процеси в Київській Русі набули особливої сили. Підупала влада київських князів. Землі й князівства дедалі більше дробилися, а їхні володарі постійно ворогували між собою. Роз'єднана й ослаблена нескінченними усобицями й нападами половців Київська Русь упала під ударами полчищ Батия в 1237—1241.

М. Котляр



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]