МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА — один із найдавніших релігійних центрів Київської Русі, заснований у 1051. Назву "Печерський" монастир дістав від печер, де мешкали його перші поселенці. Засновниками монастиря вважаються ченці Антоній та Феодосій. У перші століття свого існування він зіграв велику роль у розвитку давньоруської культури, був центром літописання. Більшість споруд Києво-Печерської лаври виконано у формах українського барокко. В першій половині XIX ст. зведено кілька будинків у стилі класицизму. З 29 вересня 1926 територія монастиря оголошена Державним історико-культурним заповідником. У його складі понад 80 споруд, 37 з яких є пам'ятками архітектури XI — початку XX ст. Усе це складає унікальний архітектурний ансамбль. Серед найзначніших споруд монастиря: Успенський собор (руїни), Троїцька надбрамна церква, церква Всіх Святих, келії соборних старців, Велика дзвіниця, Микільська церква, фортифікаційні споруди, Ковнірівський корпус, друкарня, трапезна, пороховий льох, церква Спаса на Берестові з похованням Юрія Долгорукого та ін.

Р.Бондаренко, Р.Фурман