МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КАТАКОМБНА КУЛЬТУРА — поширена у степових районах від Добруджі до Південного Приуралля. На території України виділяються інгульська та споріднена з нею азовсько-дніпровська культури, донецька та харківсько-воронезька культури. Назву отримала від поховальної споруди — катакомби, яка являє собою підземну камеру, до якої веде вертикальний або похилий колодязь-шахта. Померлі лежать зібгані на боці (переважно схід ареалу) або випростані на спині (захід ареалу). Населення катакомбної культури мало високорозвинуте господарство, де переважало скотарство (подекуди мобільного типу), металургія, інші ремесла. Були поширені складні поховальні ритуали, в т.ч. деформація та моделювання черепів. У носіїв катакомбної культури виявлена значна соціальна стратифікація: виділяється правляча верхівка, воєначальники, жерці, воїни. Відомі храми типу зіккуратів (Молочанське святилище). За своїм походженням катакомбна культура тісно пов'язана з Близьким Сходом. Одні дослідники пояснюють це звичайними культурними впливами, інші — приходом мігрантів.

С.Пустовалов



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]