МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЗЕМСТВА — органи місцевого (земського) самоврядування, створені згідно з земською реформою 1864 у більшості губерній Європейської Росії, в т.ч. України, а в 1911 і в трьох правобережних губерніях — Київській, Волинській та Подільській. Юридично земства були загальностановими виборними органами з розпорядчими (земські зібрання) та виконавчими (земські управи) функціями. Контролювалися Міністерством внутрішніх справ та губернаторами, які мали право скасування земських рішень. Вибори до земства здійснювалися по куріях (розрядах) відповідно до станової, національної належності, віросповідання чи майнового цензу, що надавало перевагу дворянству. Права недворянських станів на представництво у земстві ще більше обмежувалися законом від 12 червня 1890. 3емства займалися питаннями місцевого господарства (розвиток хліборобства, торгівлі, промисловості, утримання й будівництво місцевих шляхів), медицини, частково народної освіти, ветеринарної служби, місцевого зв'язку, страхування, статистики тощо. Земські діячі (переважно з представників ліберальної інтелігенції та дворянства) небайдуже ставилися до своїх обов'язків і зробили помітний внесок у розвиток соціальної сфери. Деякі з них визначалися прогресивними поглядами, намагалися спрямувати земський рух до здійснення конституційних реформ у Росії. 3емства скасовані у 1918.

Н.Шип