МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЄДИСАНСЬКА (ОЧАКІВСЬКА) ОРДА — відгалуження Малої Ногайської орди, що займало південні степи між Дніпром, Південним Бугом і Дністром від узбережжя Чорного моря до р. Кодими. Центром орди був Очаків, який з навколишньою місцевістю підпорядковувався безпосередньо Туреччині. Решта території Єдисанської орди перебувала у васальній залежності від Кримського ханства. На чолі орди стояв каймакам або сераскир. Головні напрями господарства — скотарство, торгівля і частково землеробство. Єдисанська орда брала участь у нападах на українські та інші землі.

В ході російсько-турецької війни 1768—1774 орда визнала протекторат Росії (1770) і невдовзі була . ліквідована. Людність переселено на Кубань (1771), а в 1790 — у межиріччя Молочних Вод і Берди. Після Кримської війни 1853—1856 єдичанські ногаї емігрували на турецьку територію — у степи Південної Бессарабїї.

В.Панашенко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]