МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЄВРЕЇ — нація, корінне населення держави Ізраїль. На території сучасної України відомі з часів Київської Русі. В початковий період Визвольної війни (1648) зазнали масових погромів та переслідувань. Після розділів Польщі до українських земель залучаються території зі значним відсотком єврейського населення. Внаслідок запровадження російським царизмом у 1796 дискримінаційної "смуги осілості" єврейські переселенці мали жити головним чином у західних та південно-західних губерніях, причому у невеликих містечках. Зростання ринкової конкуренції вкупі з традиційною релігійною ворожнечею між православними та іудеями створювало сприятливі умови для пропаганди антисемітизму, який виявляв себе у неодноразових погромах (найбільші у 1905, 1918—1919). Жахливих утрат єврейське населення зазнало в роки Другої світової війни (під час т.зв. голокосту), коли нацистський режим Німеччини здійснював щодо нього політику геноциду. Нині євреї в Україні проживають дисперсно розселеною етнічною групою в кількості 486 тис. осіб (за переписом 1989).

М.Вівчарик



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]