Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЕМІГРАЦІЯ — переселення людей зі своєї історичної батьківщини в інші країни для постійного проживання. Історія знає декілька хвиль еміграції українців. Після Полтавської битви 1709 на вигнанні опинилася частина українського козацтва. В 1775, після ліквідації Запорозької Січі частина козаків переселилася до турецьких володінь. Емігрантами ставали окремі представники національного руху в XIX ст. Наприкінці XIX — на початку XX ст. відбулася масова еміграція (бл. 800 тис. осіб, із них бл. 500 тис. українців) з земель, що були у складі Австро-Угорської імперії, до США, Канади, Бразилії, Аргентини, європейських країн. Водночас відбувалася еміграція з українських земель у складі Російської імперії — переважно на її східні окраїни.

У 20—30-ті роки на еміграції опинилася велика кількість учасників визвольних змагань. Тоді ж проходила еміграція українців із західних земель, що ввійшли до складу Польщі, у пошуках роботи в інші країни світу (бл. 200 тис).

Після Другої світової війни еміграція відбувалася за рахунок колишніх радянських військовополонених, які не побажали повертатися до СРСР, а також частини учасників визвольного руху (разом понад 200 тис). Останній період еміграції українців розпочався в пострадянську добу, коли були зняті обмеження для переселення громадян до інших країн.

А. Стрілко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]