Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ДЕПОРТАЦІЯ — примусове виселення з місця постійного проживання осіб унаслідок адміністративного або судового рішення. В Україні набула поширення з кінця XVII ст. Депортація піддавалися небажані царизмові гетьмани, кошові отамани, непокірні козаки та селяни, демократичні діячі. В часи тоталітарного сталінського режиму було депортовано значну кількість української інтелігенції, а також близько 800 тис. "розкуркулених" селян (за неповними даними).

Після приєднання до СРСР в 1939 західноукраїнських земель лише з Галичини було депортовано близько 400 тис. селян. Після нападу Німеччини на СРСР в 1941 з України до Середньої Азії було депортовано близько 400 тис. осіб німецької національності. Така ж доля спіткала в 1944 приблизно 180 тис. кримських татар. Наприкінці 40-х — на початку 50-х років тоталітарний режим здійснив депортацію великої кількості населення Західної України за звинуваченням в участі або посібництві УПА. В наступні три десятиліття траплялися поодинокі випадки депортації з України за політичними мотивами.

А. Стрілко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]