Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ГУЦУЛИ — етнографічна (субетнічна) група українців, розселена у південно-східній, середній та високогірній частинах Українських Карпат, від річок Лімниця й Торець на південному сході до державного кордону з Румунією. Гуцули — нащадки давніх слов'янських племен — білих хорватів, тиверців та уличів. Питання походження назви "Гуцули" в науковій літературі остаточно не з'ясоване. Найбільш поширені гіпотези — від волоського слова "гоц" (розбійник) або від "кочул" (пастух). Основними видами традиційного господарства гуцул були скотарство, лісові промисли; землеробство мало другорядне значення. Допоміжними заняттями були солеваріння, бджільництво, рибальство та ін. Високого рівня набули художні промисли. Нині основні галузі господарства гуцул — тваринництво та лісова справа, додаткові — курорти й домашні мистецькі промисли.

Л. Ковпак



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]