МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ГУНИ — кочовий тюркомовний народ, який з'явився у степах України, замінивши іраномовних кочовиків, і відкрив епоху Великого переселення народів, у процесі якого значною мірою сформувалася сучасна політична карта Європи. Наприкінці IV ст. західні гуни розгромили сарматів і захопили їхні землі, пізніше оволоділи Боспорським царством, вдерлися через Кубань у Північне Причорномор'я, де перемогли остготів, і досягли Наддністрянщини, де починалися володіння вестготів. Вигнавши їх та залишки іраномовних аланів за Дунай, гуни створили у Північному Причорномор'ї міцне державне об'єднання. У першій половині V ст. вони здійснювали систематичні наскоки на дунайські провінції Риму, у Центральній Європі підкорили германські племена герулів, гепідів, остготів. Визначним полководцем гунів був Аттіла, який створив могутню гунську державу. В 451 він із величезною армією вступив у вирішальну битву з римськими військами. На Каталаунських полях, біля м. Труа, гуни були розбиті, і їхня імперія розпалася. Гуни залишили Подунав'я і переселилися у степи України. Але й тут вони не змогли утримати владу і з часом розчинилися у середовищі нових кочових народів.

Д. Козак



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]