МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

АНТИСЕМІТИЗМ — одна з форм національної та релігійної нетолерантності, що виражається у ворожому ставленні до євреїв; у новітній час також ідеологія та політичний рух, спрямовані на боротьбу з єврейством.

Першим відомим проявом масового антисемітизму в Україні був погром у Києві (1113). За Володимира Мономаха євреїв було вигнано з Києва, від 1495 до 1503 їм заборонялося жити в Литві, під владою якої перебувала більшість українських земель. Економічний і соціальний конфлікт між українським селянством та єврейством, яке користувалося деякими пільгами, наданими шляхтою, вилився у жорстокий погром під час Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. Трагедія повторилася під час Коліївщини (1768). Після 1654 роздмухування антисемітизм в Україні стає одним з напрямів державної політики Росії: обмеження євреїв на вільний вибір місця проживання, заборона купувати землю, обіймати офіцерські посади, перебувати на державній службі, встановлення відсоткової норми прийому до середніх та вищих навчальних закладів, фальшиві звинувачення у ритуальних вбивствах (типовий приклад — справа Бейліса 1911—1913), заохочування організацій антисемітського напряму ("Союз русского народа" та ін.). Найжорстокішим проявом антисемітизму були погроми 1881—1882 та 1903—1905 у багатьох містах України. Переважна частина української та російської демократичної інтелігенції засуджувала антисемітизм, на початку XX ст. боротьбу проти нього вели соціал-демократи. На західноукраїнських землях антисемітизм традиційно мав менше поширення. В роки Громадянської війни антисемітизм знову проявився в масових погромах, учинених формуваннями УНР, Добровольчої та Червоної армій. Кінець 20-х років характеризувався деяким зростанням побутового антисемітизму, що було пов'язано з непом. У 1927—1931 в СРСР було проведено роз'яснювальну кампанію проти антисемітизму. Під час Другої світової війни Україна стала ареною здійснення гітлерівським режимом геноциду проти євреїв. У 1948—1953 антисемітизм стає елементом сталінської політики (цькування "безродних космополітів", "справа лікарів"). У 60-ті роки державний антисемітизм набув прихованих форм (антисіоністська пропаганда, "економічні процеси" з явним етнічним наголосом, кадрова політика). Після розпаду СРСР у незалежній Україні трапляються окремі прояви антисемітизму, які засуджуються передовими політичними силами держави.

С. Єкельчик



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]