Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

АНТИ — наймогутніша племінна група давніх слов'ян. Займала територію між Дністром і Дніпром. Як окремий етноплемінний утвір сформувалася на початку раннього середньовіччя в умовах тісних контактів з іраномовними сусідами півдня України. Сам етнонім має іранське походження й означає — крайній, окраїнний. Археологічним відповідником антів є пеньківська культура. У VI ст. анти разом з іншими слов'янськими племенами брали активну участь в колонізації Балканського півострова, у війнах слов'ян проти Візантії.

Остання письмова згадка про антів датується 602 у зв'язку з походом аварського карального загону з метою їх винищення. Проте археологічні матеріали свідчать, що поселення антів та їхніх нащадків існували і після того — протягом усього VII ст. Разом з іншими ранньослов'янськими групами анти причетні до етногенезу східних, західних та південних слов'ян.

Д. Козак



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]