МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВОЛИНЯНИ — східнослов'янське плем'я (союз племен), що жило на території Волині, насамперед у басейні Західного Бугу, де до VII ст. мешкали дуліби. Волиняни в основному були землеробами, існували також розвинуті промисли й ремесла. Головні міста волинян — Волинь і Володимир. У VII—VIII ст., за повідомленням арабського географа Аль-Масуді (сер. X ст.), волиняни створили ранньодержавне об'єднання на чолі з "царем Маджаком". Баварський анонім (X ст.) повідомляє, що вони мали 70 міст (типу замків). У 981 київський князь Володимир Святославич підкорив населені волинянами Червенську і Перемиську землі. Наприкінці X ст. на території, що займали волиняни, було утворене Володимиро-Волинське князівство.

В.Кравченко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]