МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВІ МАЄТНОСТІ — землі, що перебували у володінні Скарбу Війська Запорозького. Верховним розпорядником військових маєтностей був гетьман. Починаючи від 1687, за "Коломацькими статтями", верховним власником і розпорядником усієї землі виступав царський уряд. Селяни ж, що мешкали на землях загальнодержавного фонду, вважали землю своєю — з правом передавати її у спадок, купувати, продавати, вільно розпоряджатися результатами праці, — сплачуючи визначені гетьманською владою податки і виконуючи повинності на утримання війська та адміністративного апарату. Такий стан речей, хоча й ґрунтований лише на звичаєвому праві, забезпечував селянам у межах військових маєтностей статус вільного виробника. Військові маєтності поділялися на вільні (належні до загальнодержавного фонду) та рангові (тимчасово надані старшині на ранг (посаду) за несення державної служби). Фонд військових маєтностей поступово скорочувався через продаж земель Скарбом, перетворення старшинами рангових маєтностей на спадкові, займанщину незаселених територій, скуповування, нерідко примусове, чи загарбання селянських земель, через гетьманські надання й пожалування царського уряду. Переважну кількість військових маєтностей було роздано за гетьманування Д.Апостола, решту — за К.Розумовського. Якщо в перші десятиліття після Визвольної війни переважну більшість селян (до 80%, залежно від полку) становили жителі вільних військових маєтностей, то на час ліквідації Української держави вільних посполитих майже не залишилося.

О.Струкевич



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]