МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВІДРОДЖЕННЯ — процес відновлення різних сфер (економічної, національної, духовної, культурної, мовної, релігійної та ін.) буття певного народу після їх занепаду. Передбачає наявність відповідних об'єктивних та суб'єктивних передумов. Пов'язане із значним зростанням уваги до проблем і процесів, які свідомо чи несвідомо гальмувалися або замовчувалися в попередні часи, з активізацією діяльності національно свідомих суспільних сил (політичних партій і рухів, громадських організацій, лідерів), а також із підтримкою її державними органами. Відродження спирається на традиції минулих поколінь, але несумісне з реанімацією архаїчних форм. Кінцевою метою відродження є не просто відновлення того, що належить минулому, а відбір із нього лише позитивного й корисного для сьогодення, а також подальший його розвиток. Ті чи інші види відродження можуть взаємодіяти між собою, доповнювати один одного, а темпи В. різних сфер суспільного життя можуть бути різними.

Нинішнє відродження України передбачає створення національної державності, розбудову економіки, утвердження рідної мови, розвиток культури, духовності, відновлення народних традицій, звичаїв, обрядів. Відродження українського народу неможливе без подолання тяжких наслідків русифікації та денаціоналізації, без позбуття стереотипу національної та культурної меншовартості, провінційності. Насамперед воно вимагає правдивого, а не спотвореного висвітлення історії України.

Відродження має суперечливий характер, тому може супроводжуватися негативними побічними проявами: проповіддю національної виключності, проявами сепаратизму, релігійної ворожнечі тощо. Важливо, щоб відродження не набуло стихійного характеру, інакше воно може призвести до деформацій суспільного розвитку.

О.Шуба



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]