МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВЕНЕДИ — найдавніше слов'янське етноплемінне об'єднання. Вперше згадуються у І ст. На той час венеди займали землі між Прип'яттю на півночі, Віслою на заході та Середньою Наддністрянщиною на півдні, без чіткого визначення східних рубежів. Залишки їхньої матеріальної діяльності складають т.зв. зубрицьку культуру, поширену на території Волині та Поділля, а також споріднені з нею пізньозарубинецькі старожитності І—II ст. у Середній Наддніпрянщині. Вважається, що венеди є нащадками племен зарубинецької, поморсько-кльошової та частини пшеворської культур рубежу ер. Протягом кінця І—II ст. В. освоїли середньодністровські землі, потиснувши даків і у III ст. з'явилися вже у Буджакському степу (т.зв. стулійська культура). У III—IV ст. венеди, що проживали в районі Наддністрянщини, створили міцне військово-політичне об'єднання, яке в умовах протистояння готам переросло у перше слов'янське протодержавне утворення — дулібський племінний союз.

Д.Козак



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]