Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ: 1. Титул князя, який очолював феодальну ієрархію удільних князів у Київській Русі. До реальних прав великого князя належали скликання княжих з'їздів, головне командування під час воєнних походів тощо. З X ст. цей титул мали київські князі, причому влада київського великого князя мала тенденцію до поступового звуження його повноважень. З кінця XII ст. цим титулом почали користуватися владимиро-суздальські князі, а в XIII—XIV ст. — галицько-волинські, тверські, рязанські та інші князі; після утворення Російської централізованої держави (друга пол. XV — поч. XVI ст.) титул великого князя мали тільки московські князі. З 1547 цей титул увійшов до царського, а з 1721 — до імператорського титулів. 2. У XIV— XVI ст. — титул феодальних володарів Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 титул литовського великого князя увійшов до польського королівського титулу. 3. З 1797 до 1917 титул великого князя належав окремим членам російської імператорської родини.

В.Кравченко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]