Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ — скорочена назва держави, яка виникла завдяки об'єднавчій діяльності князя Міндовга (1230— 1263) в 40-х роках XIII ст. у Верхньому Поніманні з центром у Новогрудку під найменням Велике князівство Литовське, Руське, Жомойтське.

У XIII—XIV ст. за князювання Вітеня (1293—1316), Гедиміна (1316— 1341), Ольгерда (1345—1377) Велике князівство Литовське значно розширило свою територію шляхом інкорпорації практично всіх білоруських, а в середині — другій половині XIV ст. і більшості українських земель (Волині, Поділля, Київщини, Чернігово-Сіверщини).

У 20-х роках XIV ст. столиця князівства була перенесена у Вільно. Після укладення великим князем Ягайлом (1377—1392) Кревської унії з Польщею (1385) у Великому князівстві Литовському поширюється вплив католицизму, що викликало значний опозиційний рух місцевої литовсько-руської знаті на чолі з Вітовтом (1392—1430), який незабаром стає великим князем. Однак у 1401 він був змушений піти на укладання нової польсько-литовської унії.

У 1413 в Городлі було підписано ще одну польсько-литовську унію, яка передбачала обмеження участі православних у державному управлінні та зрівняння панів латинського обряду з польською шляхтою. Викликана цим нова антипольська опозиція завершилася відновленням Волинського (ліквідоване у 1452) та Київського (ліквідоване у 1470) князівств.

Зростання польських впливів у Великому князівстві Литовському спочатку спричинило серед українських та білоруських православних князів посилення промосковських орієнтацій. Однак претензії московського великого князя Івана III на роль єдиного претендента на давньоруську політичну спадщину та одноосібного зверхника над усіма східнослов'янськими землями призвели до литовсько-московських воєн, які завершилися переходом до Москви усіх чернігово-сіверських земель (1508). Унаслідок Люблінської унії (1 липня 1569) Велике князівство Литовське утворило разом із Польською Короною нову федеративну державу — Річ Посполиту. Князівство, як і Корона, зберігало державну самостійність, мало окрему адміністрацію, право, судову систему, скарбницю, військо. За свою суверенність воно змушене було поступитись українськими землями: Брацлавщина, Волинь, Київщина, Підляшшя перейшли до Корони. Такий стан зберігався до поділів Речі Посполитої між Російською імперією, Пруссією та Австрією наприкінці XVIII ст.

А.Гурбик



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]