МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО — дворянський стан у Польщі, Литві, Україні в XIV—XVII ст. Походить від лицарства, яке мало станові права на носіння зброї та наслідування власності. Вищим прошарком шляхти були т.зв. можновладці — магнати, пани, князі, бояри. Головним обов'язком шляхти було відбуття військової повинності в обмін на різноманітні привілеї. У 1374 згідно з Кошицьким привілеєм шляхти було звільнено від усіх податків, окрім земельного. Краківський привілей 1433 гарантував шляхті особисту недоторканність. Цереквицький привілей 1454 зобов'язав короля обговорювати зі шляхтою законотворчі питання, не дозволяв починати війну без її відома. Привілей 1447 поширив усі права та привілеї на українську шляхту. Пьотркувським статутом 1496 українська католицька та польська шляхта були зрівнені в правах. У середині XVI ст. Сигізмунд II Август зрівняв у правах православну та католицьку шляхту. З 1573 згідно з "Артикулами" Генріха Валуа шляхта отримала право організації конфедерацій та збройних повстань проти короля. Після анексії Правобережної України та Білорусі Російською імперією шляхта була зрівнена в правах з російським дворянством.

Д.Яневський



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P] [C] [T] [У] [Ф] [X] [Ц] [Ч] [Ш] [Щ] [Ю] [Я] [Всі]



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.