Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович (1814—1861) — класик української літератури, національна гордість українського народу. Народився в сім'ї селянина-кріпака в с. Моринцях на Черкащині. Рано лишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років узятий "козачком" до двору поміщика П.Енгельгардта, з яким переїхав до Вільна, а потім до Петербурга. В 1832 відданий у науку до художника В.Ширяева. У 1838 клопотами К.Брюллова, В.Жуковського, О.Венеціанова, М.Вієльгорського, Є.Гребінки, І.Сошенка та інших Шевченка було викуплено з кріпацтва. Цього ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку закінчив у 1844. У 1843 та 1845 відвідав Україну, працював художником у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів. У лютому 1847 затверджений на посаді вчителя малювання в Київському університеті. 24 березня 1847 за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за антисамодержавні поезії заарештований і засланий солдатом до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати й малювати. На засланні Шевченка як художника включили до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря. У 1857 завдяки клопотанням друзів Шевченка звільнили з заслання. У 1858 він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 приїхав в Україну, де перебував під наглядом поліції. Постійно проживати на батьківщині йому заборонили і зобов'язали виїхати до столиці. Тяжке десятирічне заслання, хвороби спричинилися до передчасної смерті поета. Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі Петербурга, а в травні 1861 прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева. Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 в Петербурзі вийшла перша збірка його поезій "Кобзар", у 1845 — героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843—1845 написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим...", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. В ув'язненні писав вірші, які згодом об'єднав у цикл "В казематі". У 1854—1858 написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856—1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1859 ПІ. написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька творів Шевченка цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата". Шевченко був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (не збереглося більше 160). У 1859—1860 виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

Л. Ткачова



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]