МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ТЕРЕБОВЛЬСЬКЕ КНЯЗІВСТВО — політично-територіальне утворення навколо м. Теребовля на порубіжжі майбутньої (з сер. XII ст.) Галицької землі з Київською. Бере початок з 1080-х років як волость молодшого з братів Ростиславичів — Василька. Рішенням Любецького з'їзду князів 1097 Теребовльське князівство було закріплене за Васильком як спадкове володіння. Того ж року волинський князь Давид Ігоревич полонив та осліпив Василька, спробувавши відібрати у нього Теребовльське князівство Володар Ростиславич добився звільнення брата. Ростиславичі спустошили порубіжні землі Волині. Рішеннями Витичівського з'їзду князів 1100 Василька позбавили Теребовльського князівства, але Ростиславичі не підкорилися цьому несправедливому рішенню. По смерті Василька (1124) у Теребовлі княжили його нащадки, доки в 1141 тут не утвердився Володимирко Володаревич, який одночасно вокняжився у Галичі. Теребовльське князівство увійшло до складу Галицького князівства.

М. Котляр



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]