МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

СОФІЯ КИЇВСЬКА — видатна пам'ятка давньоруської архітектури XI ст., православний собор, який був релігійним, духовним, політичним і культурним центром Київської Русі. Дата заснування собору точно не визначена: за Новгородським літописом — 1017, за "Повістю временних літ" — 1037. Інтер'єр прикрашають твори монументального мистецтва XI—XIX ст., зокрема 260 кв.м мозаїк і близько 3000 кв.м фресок. У соборі поховані визначні державні й церковні діячі Русі-України. Серед них — Ярослав Мудрий (1054), Володимир Мономах (1125), а також: київські митрополити XI— XIX ст.

Нині територія архітектурно-історичного заповідника "Софійський музей" включає Софійський собор, дзвіницю (перша половина XVIII— XIX ст.), Трапезну церкву (1722), будинок бурси (1763—1764), будинок митрополита (1722—1730), братський корпус (1750—1760), консисторію (1722—1730), південну надбрамну башту (кінець XVII — початок XVIII ст.), браму Заборовського (1746), стіни й пристінні келії (XVIII—ХК ст.).

Статус державного заповідника Софія Київська отримала у 1934. З 50-х років провадяться реставраційні роботи, які су-проводжуються дослідженнями пам'яток ансамблю. У 1990 Софійський собор зарахований ЮНЕСКО до світової культурної спадщини.

Р.Бондаренко, Р. Фурман



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]