МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

"СІЧ" — спортивне протипожежне товариство, що існувало в Галичині (1900—1930), а також на Буковині, Закарпатті та на еміграції. Перша "Січ" була заснована К.Трильовським у с. Заваллі Снятинського повіту 5 травня 1900. Згодом осередки "Січі" постали в інших повітах Галичини й Буковини. В 1913 їх було понад 900, а їхніх членів — 80 тис. Керівництво рухом здійснював Український Січовий Союз (УСС), при якому в березні 1913 була організована стрілецька секція для військового вишколу молоді. З членів товариств УСС, "Соколів" та добровольців у серпні 1914 в складі австро-угорської армії був сформований Легіон Українських Січових Стрільців. На початку 20-х років у багатьох місцевостях Галичини січовий рух відновлюється, але в 1924 забороняється польською владою.

Є.Петренко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]