МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

СІВЕРЯНИ — східнослов'янське плем'я (союз племен), що займало область дніпровського лівобережжя: течію Десни, Сейму, а також верхів'я Сули, Псла, Ворскли. Основними заняттями С. були орне землеробство, рибальство, мисливство, ремесла. Головні міста: Чернігів (центр племінного князівства С), Курськ, Любеч, Новгород-Сіверський та ін. В кінці VI—VII ст. разом з полянами та іншими племенами сіверяни утворили ранньодержавне об'єднання на Середній Наддніпрянщині. У VIII ст. сіверяни разом із в'ятичами та радимичами підпадають під владу хозарів. Унаслідок війни князя Олега з хозарами у 884 частина земель. Сіверяни входить до складу Київської Русі. У 911 сіверяни брали участь у поході Олега на Візантію. В 60-ті роки X ст., після походу князя Святослава на Хозарський каганат, до складу Київської Русі увійшли землі східних сіверян і в'ятичів. Останній раз згадуються у літописі під 1024.

В.Кравченко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]