МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ПРОФСПІЛКОВИЙ РУХ — сукупність форм і методів захисту прав та інтересів найманих працівників. Перші профспілкові організації в Україні виникають у процесі революційних подій 1905—1907. В основу цих організацій було закладено плюралістичний принцип, тобто кожна мала самостійну програму і статут. У 1917 в Україні функціонувало вже більше сотні профспілкових центри). Після захоплення політичної влади більшовиками профспілки перетво-рюються на придатки комуністичної партії, потрапляють у повну залежність від Москви. В діяльності профспілок дедалі відчутніше проступають такі явища, як тотальне одержавлення, утиск вільної думки, адміністративно-командні методи тощо; вони поступово відмовляються від своєї головної функції — захисту інтересів трудящих. У другій половині 80-х років профспілки проголошують свою незалежність від центру та позапартійність. Відбувається розпад старої системи організації профспілкового руху, утворюються нові об'єднання. Найчисельніше з них — Федерація профспілок України (ФІГУ), яка налічує понад 21 млн. членів.

А.Кондрщький



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]