Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА РУСІ-УКРАЇНИ (кінець X- XVIII ст.) — організація віруючих, закладена після християнізації Київської Русі наприкінці X ст. Спочатку мала статус митрополії з центром у Києві, підпорядкованої Константинопольській патріархії. В часи Київської Русі і навіть після монголо-татарської напали була головним церковно-релігійним центром усієї Русі. Поступово резиденція київських митрополитів переміщується на терени Північно-Східної Русі — спочатку до Владимира (кінець XIII ст.), потім до Москви (1324—1326). У першій половині XIV ст. була також створена Галицька митрополія, що призвело до першого поділу Київської митрополії, яку в 1458 остаточно поділено на Київську та митрополію "всея Руси" з центром у Москві. Після Берестейської унії 1596 тільки дві із семи єпархій Київської митрополії залишилися православними. До унії пристав і її зверхник — митрополит Михайло Рогоза. У 1610-х роках Українська православна церква залишилася без ієрархії. У 1620 за сприяння єрусалимського патріарха Феофана в Києві було відновлено українську ієрархію. В 1633 за митрополита Петра Могили церква здобула визнання з боку польського короля. Після Переяславської угоди 1654 Київська митрополія опинилася у сфері московського впливу. Спроби українських ієрархів зберегти її автономію та належність до Константинопольського патріархату виявилися марними — у червні 1686 патріарший синод в Адріанополі офіційно затвердив перенесення Київської митрополії. З утворенням Синоду у 1721 відбулося остаточне об'єднання російської та української церков.

В.Ричка



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]