МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ПІВНІЧНЕ ПРИЧОРНОМОР'Я — історично-географічний район на півдні України. Заселення території відноситься ще до епохи середнього палеоліту. Першими мешканцями краю, відомими з писемних джерел, були кіммерійці (кінець II — початок І тис. до н.е.). їх змінюють інші кочові народи — скіфи (IX—III ст. до н.е.), сармати (III ст. до н.е. — IV ст. н.е.). У результаті грецької колонізації (IV—V ст. до н.е.) виникають античні міста-держави. У кінці IV ст. територія Північного Причорномор’я зазнала руйнівного нашестя гунів. Згодом мешканцями регіону стали слов'янські племена уличів і тиверців, яких витіснили у X ст. печеніги, торки, половці. З середини XIII ст. Північне Причорномор’я у складі Золотої Орди, а з 30-х років XV ст. — його правонаступника — Кримського ханства. З кінця XIV до кінця XV ст. західна частина регіону перебувала у складі Великого князівства Литовського. З утворенням Запорозької Січі Північне Причорномор’я стає ареною боротьби козацтва проти турецько-татарських набігів на українські землі. Протягом XVII — середини XVII ст. відбувалася колонізація краю українськими селянами й козаками. У середині XVIII ст. починається входження Північного Причорномор’я до складу Росії, де воно отримує офіційну назву Новоросії. Після виходу цього терміна з ужитку стає південною частиною України.

Н.Шевченко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]