Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ПЕТРУШЕВИЧ Євген Омелянович (1863—1940) — державний і політичний діяч, один із керівників української революції 1917—1920. Народився в сім'ї священика у м. Бузьку на Львівщині. Освіту здобув в Академічній гімназії у Львові і на правничому факультеті Львівського університету. Доктор права. Займався адвокатською практикою. У 1907— 1918 — посол до австрійського парламенту, заступник голови, в 1917— 1918 — голова Українського парламентського представництва. З 1910 — депутат галицького сейму. У 1914— 1918 — член Головної Української Ради та Загальної Української Ради. 19 жовтня 1918 як президент Української Національної Ради проголосив створення ЗУНР. 4 січня 1919 обраний президентом Західноукраїнської Національної Ради (фактично — президентом ЗУНР). Після проголошення 22 січня 1919 Акта злуки УНР і ЗУНР став членом Директорії УНР. 9 травня 1919 політична ситуація змусила Українську Національну Раду оголосити Петрушевича диктатором Західної області УНР. Директорія, не визнавши законність цього акта, вивела Петрушевича зі свого складу. Політичні суперечності, що виникли між С.Петлюрою і Петрушевичем щодо союзу УНР з Польщею, змусили останнього виїхати за кордон, до Відня. У серпні 1920 Петрушевич очолив т.зв. Уряд диктатора в екзилі, головною метою якого стало відновлення політичної незалежності ЗУНР дипломатичними засобами. 15 березня 1923 після рішення Ради послів Антанти про передання Галичини Польщі уряд Петрушевича припинив свою діяльність. У 20-х роках Петрушевич перейшов на позиції радянофільства, однак після краху політики українізації відмовився від подібних поглядів. Помер у Берліні.

Т. Осташко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]