Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ПЕТЛЮРА Симон Васильович (1879— 1926) — державний, політичний і військовий діяч, літератор, публіцист. Народився в Полтаві в сім'ї міщан козацького походження. Освіту здобув у Полтавській духовній семінарії. Член РУП з 1900 (з 1905 — УСДРП). За участь в українському національному русі зазнавав переслідувань. До Першої світової війни займався журналістикою. В 1912— 1917 разом з О.Саліковським редагував журнал "Украинская жизнь". У 1916—1917 — заст. уповноваженого "Союзу земств" на Західному фронті. В квітні 1917 обраний головою Української фронтової ради військ Західного фронту. Делегат І Українського військового з'їзду, на якому обраний головою Українського Генерального Військового Комітету. 28 червня 1917 призначений Центральною Радою на посаду генерального секретаря військових справ. Велику енергію спрямовував на створення українських збройних сил і переведення в Україну з Росії українізованих військових частин. 31 грудня 1917, не погоджуючись з політикою голови Генерального Секретаріату, вийшов з уряду. В січні 1918 перед загрозою більшовицького наступу виїхав на Лівобережжя для створення "Українського Гайдамацького Коша Слобідської України", який відіграв головну роль у боях за Київ і придушенні більшовицького повстання в місті. Після гетьманського перевороту очолював Всеукраїнський союз земств. Перебував в опозиції до уряду гетьмана П.Скоропадського, був заарештований. 14 жовтня 1918 виїхав до Білої Церкви, звідки керував антигетьманським виступом. Стає членом Директорії, очолює Армію УНР. Після відступу військ УНР з Києва і виїзду В.Винниченка за кордон Петлюра став Головою Директорії (11 лютого 1919), одночасно перервавши членство в УСДРП. Протягом 1919 керує боротьбою проти червоних і денікінських військ. В 1920 очолює війська УНР, які разом з польськими силами вступають в Україну. Внаслідок невдачі наступу і договору між РСФРР та Польщею виводить свої війська за Збруч, де вони були інтерновані польською владою. На еміграції перебував у Польщі, згодом (1923) у Будапешті, потім у Відні, Женеві, з 1924 — у Парижі. Керував діяльністю уряду УНР в екзилі, редагував тижневик "Тризуб", виступав зі статтями й брошурами, присвяченими боротьбі українського народу за державність. 25 травня 1926 був убитий в Парижі агентом НКВС Шварцбартом.

Т. Осташко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]