Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ — один із проявів боротьби народних мас за свободу та незалежність чи за соціальні перетворення. В Україні у 1941—1944 проходив у поєднанні боротьби як проти фашистських окупантів, так і за створення незалежної української держави. Головною формою партизанського руху були озброєні дії партизанів та бойових груп антифашистського підпілля, що спиралися на підтримку мирних жителів. Керівництво партизанського руху, організованим компартією, здійснював Український штаб партизанського руху. Під його орудою перебувало понад 100 тис. партизанів. Унаслідок їхніх дій було знищено до півмільйона солдатів та офіцерів противника та їхніх посібників, організовані аварії близько 5 тис. залізничних ешелонів, понад 2 тис. зруйнувань залізниць та шосейних мостів, надано допомогу регулярним частинам Червоної армії при звільненні міст, селищ та інших опорних пунктів противника. Комуністичний і націоналістичний партизанський рух перебували у конфліктних стосунках, що послаблювало загальнонародний характер Опору в Україні.

В.Клоков



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]