Історія України - Основні дати, події, коментарі

РОЗДІЛ III. НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ТЕМА 8. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ПРОВОДОМ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО (1649-1657 РР.)

1648 – 1657 рр.

Гетьманування Б.Хмельницького.

Січень 1648 р.

Початок національно-визвольної боротьби. Б.Хмельницький був обраний гетьманом. Під його владою була Запорізька Січ. Він розсилав універсали із закликом до українського народу підніматися до повстання. Формуються нові військові підрозділи. Провів переговори з Кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ, що дало можливість вирішити дві надзвичайно важливі проблеми: 1) отримати гарантії безпеки з півдня від нападу татар; 2) отримати швидконогу татарську кінноту, без якої виграти у поляків на широких оперативних просторах було дуже важко.

Квітень

1648 р.

Битва під Жовтими Водами. Б.Хмельницький, скориставшись роз’єднаністю польської армії (одна частина під командуванням С.Потоцького наступала суходолом, інша – під командуванням І.Барабаша та І.Караїмовича плила на човнах по Дніпру, вони мали з’єднатися під фортецею Кодак), розгромив загін С.Потоцького під Жовтими Водами, а реєстрові козаки другого загону підняли повстання, яке очолив Ф.Джалалій, перебили ворога і приєдналися до військ Б.Хмельницького.

Травень

1648 р.

Битва під Корсунем. Не давши супротивнику отямитись Б.Хмельницький приготував засідку у районі Корсуня, де основні частини польської армії були знищені. Її провідники коронний гетьман М.Потоцький та польний гетьман М.Калиновський були взяті в полон. Наслідком цих двох перших битв було те, що вперше польська армія в Україні була знищена і ці перемоги стали детонатором великого народного повстання, яке охопило всю Україну. До середини літа були повністю звільнені від поляків Київське, Брацлавське та східні повіти Подільського Воєводства.

Вересень

1648 р.

Битва під Пилявцями. Після смерті польського короля    Владислава ІІІ (травень 1648р.) почався період безкоролів’я, відбувався процес виборів нового короля. Сейм оголосив мобілізацію і скликання так званого «постолитого рушення» (шляхетського ополчення);направив майже 100-тис. військо для придушення повстання в Україні. Під м.Пилявці на Поділлі Б.Хмельницький отримав блискучу перемогу, захопивши величезні трофеї – 100 гармат, багато іншої зброї, клейноди та інше. Через тиждень капітулювала фортеця Кодак, яка тримала майже піврічну оборону.

Вересень- жовтень

1648 р.  

Облога Львова. Перемога під Пилявцями підняла нову хвилю повстань зокрема в Галичині. Війська Б.Хмельницького після тривалих нарад (була думка зайняти лінію по р. Случ, укріпитись і тримати оборону від поляків) наступають на Львів. У Хмельницького була можливість взяти Львів (уже було взято Високий Замок загонами М.Кривоноса), але гетьман обмежився викупом, провівши перед тим переговори з представниками магістрату. У листопаді 1648р. українське військо оточило м. Замость після обрання короля Речі Посполитої (ним став Ян ІІ Казимир, кандидатуру якого підтримував Б.Хмельницький) гетьман дає наказ і козацькі війська повертаються на Подніпров’я і в кінці грудня урочисто вступають до Києва. На думку сучасних дослідників вивід військ з Галичини став першою великою політичною помилкою Б.Хмельницького.

Серпень

1949 р.

Битва під Зборовом. Зборівський мирний договір. Успіх у битві з польським військом, яке очолював новообраний король Ян ІІ Казимир, був на боці козаків. Польська армія була на грані розгрому, але в результаті зради татар, яких перекупив король, Б.Хмельницький на вимогу Іслам-Гірея припинив битву і розпочав переговори з поляками. За Зборівським мирним договором:

1)  Україна отримала автономію в складі Речі Посполитої в межах Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств;

2)  на території цих трьох воєводств влада належала гетьманові з резиденцією в м.Чигирині і козацькій старшині. Коронне польське військо не мало права тут стояти;

3)  чисельність козацького реєстрового війська збільшувалась до 40тис.;

4)  усім учасникам повстання оголошувалась амністія;

5)  митрополит київський мав дістати місце в Сенаті;

6)  питання про ліквідацію церковної унії і повернення православній церкві захопленого в неї майна мало бути вирішено на наступному сеймі;

7)  у Києві та інших містах не мали права жити і організовувати свої школи єзуїти, заборонялось прибувати туди євреям за винятком купецьких справ»;

8)  водночас на козацькій території зберігався шляхетський режим (шляхта поверталась до своїх маєтків), з тією лише різницею, що на всі адмін. посади, до воєвод виключно, король мав призначати лише православних шляхтичів (київським воєводою було призначено православного магната Адама Кисіля);

9)  селяни і міщани зобов’язані були виконувати довоєнні повинності, тощо. 

Зборівська угода поклала початок формуванню української козацької держави, яка охоплювала близько 200тис. км2 і була поділена на 16 полків, а ті в свою чергу на 272 сотні. 

Осінь 1650 р.

Похід козацького і татарського війська на Молдавію, в наслідок якого господар Молдавії Василь Лупул обіцяв не підтримувати Річ Посполиту та віддати доньку Розанду заміж за сина Б.Хмельницького Тимоша.

Червень

1651 р.

Битва під Берестечком. Внаслідок відступу татар, які залишили поле бою і оголили фланги, козацькі війська зазнали страшної поразки. Наслідком цієї поразки стало підписання Білоцерківського мирного договору.

Вересень

1651 р.

Білоцерківський мирний договір:

1)  козацька територія обмежувалась лише Київським воєводством;

2)  козацький реєстр зменшувався до 20тис.;

3)  «випищики», хто не попав в реєстр повинні були повернутися до своїх панів та попереднього стану;

4)  Б.Хмельницький підпорядковувався владі коронного гетьмана;

5)  обмежувалося право Б.Хмельницького на зовнішньополітичні відносини, тощо.

Оцінюючи Білоцерківський договір, важливо звернути увагу на те, що він розглядався Б. Хмельницьким як тактичний крок, щоб виграти час та зібрати сили.

Травень

1652 р.

Битва під Батогом. Б. Хмельницький зібравши сили розпочав новий наступ, в наслідок якого було оточено польські війська і знищено. Загинув командувач М. Калиновський. Українська армія зайняла територію України до р. Случ.

Вересень

1653 р.

Смерть сина Б. Хмельницького Тимоша під м. Сучава під час походу в Молдавію для допомоги В. Лупулу в боротьбі із заколотниками.

Жовтень-грудень

1653 р.

Битва під Жванцем. Польська армія зазнала поразки і була оточена під Жванцем (поблизу Кам’янця - Подільського). Але польський король підкупив Кримського хана Іслам-Гірея ІІІ і уклав з ним сепаратну угоду (поляки зобов’язувалися заплатити татарам т. зв. “упоминки” – 100 тис. польських злотих і дозволити протягом 40 днів грабувати і брати ясир з українських земель). Традиційно в історіографії стверджувалося, що стосовно України Жванецька угода повертала її відносини з Польщею до умов Зборівської угоди. Сучасні дослідники уточнюють, що це було не поновлення умов Зборівської угоди, а лише підтверджування забезпечуваних нею прав і вольностей козацтва, а всі інші аспекти відкидалися. Т. ч. більшість здобутків визвольної боротьби були втраченими і тому гостро постала проблема пошуку військово-політичної допомоги ззовні.

Жовтень

1653 р.

Земський Собор у Москві, після досить тривалого періоду вичікування та лише моральної підтримки з боку Росії (протягом 1648 – 1654 рр. в Україні побувало 13 посольств з Москви), прийняв рішення про “взятие Б. Хмельницького с Військом Запорозьким под высокую руку царя”.

Серпень

1654 р.

Переяславська Рада. Для офіційно представлення рішення Земського Собору в Україну прибуло посольство з Москви на чолі з “ближним боярином” В. Бутурліним. За козацькою традицією після старшинської ради було скликано генеральну військову раду. Було вирішено взяти протекторат Росії при збереженні основних прав і вольностей війська Запорозького. Відбулася однобічна присяга української старшини (всього присягнуло 284 особи) при категоричній відмові В. Бутурліна присягати від імені російського царя. Т. ч. ніякого письмового договору в Переяславі не було укладено там відбулися усні переговори які не мали юридично-правової сили. Прагнучи узаконити статус козацької держави, її внутрішню автономію, змусити Росію взяти на себе зобов’язання, щодо надання Україні військової допомоги козацька делегація в березні 1654р. поїхала до Москви.

Березень

1654 р.

Підписання у Москві україно-російського договору – Березневих статей”. Козацька делегація привезла до Москви грамоту Б. Хмельницького до царя та проект договору з 23 статей. 21 березня було ратифіковано нову редакцію договору, що містить 11 статей. Ці статті були підтверджені жалуваною грамотою царя від 27 березня. За цим договором:

1)  в Україні зберігалася гетьманська форма правління. Гетьман обирався “за вибором Війська Запорозького одживотно” на козацькій раді, царя мали лише сповіщати про вибори, а гетьман повинен був скласти присягу цареві перед його посланником в Україні;

2)  незмінним залишився територіальний поділ та військово-адміністративна система;

3)  підтверджено “за своїми правами судитись і вольності свої мати в добрах і судах”;

4)  зберігалися власна фіскальна (податкова) система та військовий скарб, а Москва мала лише отримувати частину за конкретну військову допомогу;

5)  царський уряд мав платити жалування Війську Запорізькому, якщо використовував його за межами України;

6)  царський воєвода з військом (3 тис. чол.) мали розташуватися в Києві, але утримуються власним коштом і не втручаються у внутрішні справи України;

7)  гетьман не повинен мати дипломатичних відносин з Туреччиною і Польщею, а також повідомляти про дипломатичні зносини з іншими державами;

8)  конкретно оговорювалися низки військових проблем (засоби утримання генеральної та полкової старшини, терміни спільних військових походів тощо).

Оригінал договору 1654р. досі не знайдено, є лише постатейні списки – перекази російською мовою.

Значення договору: 1) в міжнародному плані він засвідчив юридичну форму незалежності України від Речі Посполитої;  2) він служив правовим визначенням Росію внутрішньополітичної автономії України.

З боку Росії цей договір віроломно зламано Андрусівською угодою 1667р. з Польщею, а з боку України в 1658р. гетьман І. Виговський розірвав його, уклавши Гадяцький договір з Річчю Посполитою.

Січень 1655 р.

Битва під Охматовим. Польсько-татарське військо оточило Умань. На допомогу оточеним виступив Б. Хмельницький разом з російським військом. Загинуло біля 30 тис. осіб з обох сторін. Через значні втрати польсько-татарська армія відступила за р. Буг, де польське командування розплатилося з татарами за допомогу «живим товаром». Татари взяли майже 200 тис. бранців, знищили 270 населених пунктів.

Літо-осінь 1655 р.

Похід українських і російських військ на Галичину. У Городоцькій битві вщент розгромлено польську армію, якою командував М. Потоцький. В листопаді козаки вдруге оточили Львів, але звістка про татарський наступ на Поділлі змусило українське військо повернути назад.

Жовтень

1656 р.

Віленське перемир’я. Росія занепокоїна воєнними успіхами шведів, які воювали з Польщею, підписала з поляками, за спиною України, перемир’я. На переговори козацькі представники допущені не були, що дуже обурило Б. Хмельницького. Поляки щоб задобрити Росію пообіцяли обрати своїм королем російського царя Олексія Михайловича.

Серпень 1657 р.

Смерть Б. Хмельницького.