Історія України - Основні дати, події, коментарі

ТЕМА 19. УКРАЇНА В ПЕРІОД КРИЗИ ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ

Березень

1965 р.

Пленум ЦК КПРС розглянув питання про невідкладні заходи щодо подальшого розвиткусільського господарства. Було схвалено новий порядок заготівель с/г продукції, затверджувались тверді плани її закупівель, підвищувалися закупівельні ціни, перерозприділялись кошти на користь с/г тощо. Ці заходи дещо пожвавили с/г виробництво, але суттєво вплинути на стан справ не могли. Адже вони не змінювали виробничих відносин на селі.

 

Літо – осінь

1965 р.

Хвиля масових арештів серед української інтелігенції. Заарештовано 60 чоловік.

 

4 Вересня

1965 р.

Виступ В. Чорновола, І. Дзюби, В. Стуса в київському кінотеатрі "Україна" під час прем’єри фільму "Тіні забутих предків" проти хвилі арештів.

Вересень

1965 р.

Пленум ЦК КПРС прийняв постанову «Про покращення управління промисловістю, вдосконалення та посилення економічного стимулювання промислового виробництва». Економічна реформа проводилася за ініціативою Голови Ради Міністрів СРСР О.Косигіна. Зміст програми реформ був сповнений протиріч. З одного боку вона розширювала самостійність підприємств, посилювала прямі договірні зв’язки між підприємствами, встановлювала економічно обґрунтовані ціни, матеріальне стимулювання залежно від результатів праці (т.зв. 13-а зарплата), запроваджувала оцінку діяльності підприємств за такими показниками як рентабельність та прибуток тощо. З іншого боку, реформа ліквідувавши раднаргоспи відновила всевладдя союзних міністерств, тепер 90% підприємств України підпорядковувалися Москві. У розпорядженні уряду УРСР залишалася  лише місцева промисловість. Фактично це був новий етап надцентралізації – майже всі економічні проблеми вирішувалися через Москву.

Грудень

1965 р.

Письменник І. Дзюба надіслав на ім’я першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста лист з протестом проти арештів до якого додав свою працю, поширювану в самвидаві "Інтернаціоналізм  чи русифікація?"

Січень - травень

1966 р.

Суди у Львові, Івано-Франківську, Києві, Луцьку та інших містах України над  "інакомислячими" - дисидентами: братами Б. і М. Горинями, І. Гелем, М. Осадчим, М. Зваричевською, О. Заливахою, В.Морозом, Д.Іващенком, Л.Лук'яненком та іншими.

1966-1970 р.

8-а п’ятирічка - т.зв. "золота". Завдяки ліквідації найкричущих протиріч волюнтаристської політики М.Хрущова, частково завдяки реформам 1965р і сприятливій зовнішньоекономічній кон’юктурі економічний розвиток України в цей період стабілізувався  і значно зріс. Виробництво промислової продукції зросло на 50%, національний дохід на 38%. Після цього темпи економічного зростання почали спадати, досягнувши у 80-х роках від’ємних значень.

Квітень

1967 р.

В’ячеслав Чорновіл видав за кордоном (в Парижі) документальну збірку про масові арешти в Україні "Лихо з розуму" (портрети двадцяти "злочинців"). Підсудні виступають в книзі  як обвинувачі комуністичного режиму. В. Чорновола було засуджено на 3 роки ув'язнення.

22 травня

1967 р.

Стихійний протест проти заборони відзначення пам’яті Т.Шевченка в день перепоховання його праху в Україні. Міліція розігнала неформальне зібрання біля пам'ятника Т.Шевченку в Києві. У відповідь було організовано маніфестацію протесту і демонстрацію, яка дійшла до будинку ЦК КПУ.

Квітень

1968 р.

Протест 139 діячів української культури, науки та мистецтва, адресовані Л.Брежнєву, О.Косигіну, М.Підгорному, проти арештів та політичних судових процесів 1965-1966рр. й утисків  української культури. Відповіддю стали нові репресії.

5 листопада

1968р.

Робітник з Дніпропетровська Василь Макух вчинив акт самоспалення на Хрещатику, протестуючи проти репресій в Україні та придушення радянськими танками процесу демократизації в Чехословачені т.зв "Празьку весну", що означало перехід брежнєвського керівництва  на рейки неосталінізму.

 

Березень

1969 р.

ЦК КПУ ухвалив постанову "Про підвищення відповідальності  керівників органів преси, радіо, телебачення, кінематографії, установ культури і мистецтва за ідейно - політичний рівень матеріалів, що друкуються та репертуар". Ця постанова зобов’язувала виступати проти будь-яких проявів "буржуазної ідеології" та "націоналізму". З цього часу ідеологічний контроль за діяльністю інтелігенції став майже тотальним, найменші прояви вільнодумства всіляко цькувались і переслідувались.

Червень

1969 р.

Лист українських політв’язнів, таємно переправлений до комісії ООН з охорони прав людини про політичні репресії в Україні.

Вересень

1969 р.

Вихід книги П.Шелеста "Україно наша радянська", яка викликала невдоволення в Москві своїми національними мотивами.

Січень

1970 р.

Вихід першого номера самвидавного позацензурного журналу "Український вісник" (ред. В. Чорновіл) видавався у Львові 1970-72 рр. вийшло 6 номерів.

15-22 січня

1970 р.

Перепис населення СРСР.

28 листопада

1970 р.

Трагічна загибель громадської діячки, учасниці дисидентського руху художниці Алли Горської, яка своєю активною позицією та авторитетом викликала різке незадоволення влади.

Січень – травень

1972 р.

Друга хвиля масових репресії в Україні. 30 січня 1972 р. Політбюро ЦК КПРС прийняло рішення про рішучу боротьбу з дисидентством і "самвидавом" . Невдовзі відбулися чітко сплановані і скоординовані масові арешти, які супроводжувалися повальними обшуками, переслідуванням родин інакодумців та їх друзів. Були заарештовані В.Чорновіл, Є.Сверстюк, І.Світличний, І.Дзюба, В.Стус та ін. Загалом заарештовано понад 200 чоловік.

25 травня

1972 р.

Пленум ЦК КПУ звільнив П. Шелеста з посади першого секретаря, за недоліки у справі "інтернаціонального виховання трудящих" і "примиренське ставлення до проявів націоналізму", "надмірній пропаганді пам’яток українського народу". На його місце було обрано В.Щербицького, який був особистим другом Л.Брежнєва. і найретельніше виконував всі вказівки Москви. Його керівництво Україною буде продовжуватися 17 років, до 1989 року.

Осінь 1975 р.

Заява В’ячеслава Чорновола, Івана Світличного, Ірини Калинець та 20 інших українських політичних в'язнів про відмову від радянського громадянства.

9 листопада

1976 р.

Створення в Києві групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Українська гельсінська група (УГГ). Очолив її письменник  М.Руденко, а її членами були Л.Лук'яненко, О.Бердник, В.Чорновіл, І.Кандиба, П.Григоренко, О.Мешко, М.Матусевич, М.Маринович, Н.Строката, О.Тихий.

Це був перший легальний рух проти  радянської імперії. В Меморандумі №1 УГГ заявила свої програмні цілі: "боротьба за Права Людини  не припинется доти, докі ці Права не стануть щоденною нормою суспільного життя". Група викривала злочини  режиму , пропагувала правомірність можливого  виходу України зі складу СРСР тощо. Вже в квітні 1977р. почалися арешти. Загалом до 1984р. через арешти і суди пройшов 41 член УГГ, всього вони відбули  в ув’язненні термін 550 років, 5 чоловік (Стус, Марченко, Тихий, Литвин, Мельник) померли в неволі. УГГ – це був перший етап національно - визвольного руху українців, не  відмежований, а інтегрований в загальне річище європейського визвольного руху. На сьогоднішній день у живих залишилося троє членів УГГ - М.Матусевич, М.Маринович і Л.Лук'яненко.

7 жовтня

1977 р.

Ухвалення Верховною Радою СРСР нової Конституції СРСР. В ній вперше з'явилася стаття в якій юридично закріплювалася керівна і спрямовуюча роль Комуністичної партії в суспільстві як "ядра політичної системи СРСР" ,чим утверджувалась монополія КПРС на владу. Конституція СРСР скорегувала програмову мету - побудова розвинутого соціалізму, розглядалася як перший етап на шляху побудови комунізму.

22 січня

1978 р.

В Каневі на могилі Т. Шевченка спалив себе мешканець Калуша Олекса Гірник, протестуючи проти репресії та поневолення українського народу.

20 квітня

1978 р.

Ухвалення Верховною Радою УРСР: нової Конституцій УРСР; текст якого майже повністю збігався з Конституцією СРСР. Основні положення конституцій носили декларативний характер.

13 жовтня

1978 р.

Постанова Ради Міністрів СРСР "Про заходи по поліпшенню вивчення російської мови в союзних республіках", в якій пропонувалося розпочати засвоєння російської мови з дошкільного віку.

11 листопада

1978 р.

Директива колегій Міністерства освіти УРСР "Удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки" Посилення русифікацій. Ще в 1973р. – вимога писати дисертації лише російською мовою, чим "вимивалася" українська мова із сфери науки. Українська мова починає зникати із офіційного вжитку. У 1976 р.  В. Щербицький виголосив звітну доповідь  на з'їзді КПУ російською мовою, чим подав приклад і тепер на всіх офіційних зібраннях доповіді робилися на російській мові.

Літо 1979 р.

Звернення діячів українського визвольного руху до ООН щодо деколонізації України.

25 грудня

1979 р.

СРСР розпочав війну в Афганістані, яка тривала 10 років, до 15 лютого 1989р. За роки цієї чужої війни було вбито , покалічено фізично і морально багатьох юнаків покоління вісімдесятих років. Україна втратила убитими - 3 360 воїнів(3 280 загинуло, 80 зникли безвісти) поранено - 8 000, багато стали інвалідами. Нині в Україні проживає біля 150 тис. учасників тієї війни.

Січень

1980 р.

Початок видання за кордоном інформативного збірника "Вісник репресій в Україні" (укладач і редактор Надія Світлична, що домоглася виїзду в США).

Літо

1980 р.

Проведення літніх Олімпійських ігор в Москві, частична спортивних змагань відбувалася в Києві. Велика кількість держав, зокрема США та інші, бойкотували олімпіаду, відмовлялися від участі в ній, оголосивши СРСР країною-агресором, через війну в Афганістані.

1982 р.

Відзначення 1500-річчя заснування Києва.

Травень

1982 р.

Пленум ЦК КПРС ухвалив  Продовольчу програму. Передбачалося протягом 8 років забезпечити населення основними продуктами харчування. За рівнем споживання на душу населення СРСР займав у цей час лише  77 місце в світі.

9 вересня

1982 р.

Створено Ініціативну групу  захисту прав віруючих і Церкви на чолі з  багатолітнім політв’язнем Йосипом Терелею. Релігійні дисиденти головні свої завдання вбачали в боротьбі за реабілітацію та легалізацію Української Греко-Католицької Церкви, Української Автокефальної Православної  Церкви, протестантських церков, за свободу совісті та вільне здійснення релігійних обрядів, повернення відібраних державою храмів, звільнення засуджених за віру, реалібітацію страчених священнослужителів. В грудні 1982 р. Й.Тереля був заарештований, а релігійна опозиція попала під жорстоке переслідування.

10 листопада

1982 р.

Смерть Л.Брежнєва. Генеральний секретарем ЦК КПРС став Ю. Андропов, який адміністративними методами намагався зміцнити дисципліну та побороти корупцію.

26 травня

1983 р.

Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про додаткові заходи по вдосконаленню вивченню російської  мови в загально - освітніх навчальних закладах союзних республік". В Україні  вчителям російської мови були встановленні 15-процентні надбавки до ставок, класи, у яких було понад 25 дітей, на уроках російської мови поділилися  на групи, учнів заохочували на перервах і поза школою спілкуватися російською мовою. Як "вагомий прояв інтернаціоналізму" було втілення в життя настанови "російська мова є обов'язковою, а українська вивчається  за бажанням".

Лютий 1984 р.

Смерть Ю.Андропова. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано К.Черненко.

7 вересня

1984 р.

Смерть у Римі патріарха Української Греко - Католицької Церкви кардинала Йосипа Сліпого. Його наступником став митрополит Мирослав Любачівський.

Березень

1985 р.

Смерть К.Черненко. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова.