Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України - Основні дати, події, коментарі

ТЕМА 17. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 1939-1945 РР.

1 вересня

1939 р.

Початок Другої світової війни. Німецькі війська напали на Польщу, Англія і Франція, зв’язані з Польщею договорами про взаємодопомогу, оголосили війну Німеччині.

17 вересня 1939 р.

Похід Червоної армії в Західну Україну. Згідно з таємним протоколом договору Молотова-Ріббентропа війська Київського та Білоруського військових округів перейшли р. Збруч, польсько-радянський кордон. Практично не зустрічаючи опору, 22 вересня війська Червоної армії ввійшли у Львів, а невдовзі взяли під свій контроль всю територію, Західної України як було передбачену угодою.

28 вересня 1939 р.

Договір між СРСР і Німеччиною про дружбу і кордони, який викреслив Польську державу з карти Європи. Кордони СРСР посунулися на захід на 250-350 км.

26-27 вересеня 1939 р.

Народні збори Західної України у Львові проголосили встановлення радянської влади на території Західної України та Декларацію про входження до складу УРСР.

1 листопада 1939 р.

V Позачергова сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон про включення Західної України до складу СРСР і УРСР відповідно. У складі України бело утворено 6 нових областей: Львівська, Станіславівська (нині Івано-Франківська), Дрогобицька, Тернопільська, Волинська і Рівненська. Їх сукупна територія складала 86 тис. кв.км., населення – близько 8 млн. чоловік.

 

Осінь 1939 - весна 1941 р.

«Радянізація» західноукраїнських земель. В цілому зміни, що відбувалися в Західній Україні мали суперечливий характер. З одного боку:

1)  проведено експропріацію маєтків польських землевласників;

2)  здійснено земельну реформу (конфісковано землеволодіння поміщиків, монастирів і держ. чиновників). Земля передавалась земельним комітетам, яким належало поділити її серед безземельних і малоземельних селян;

3)  націоналізація промисловості, торгівлі і банків;

4)  введено 8-годинний робочий день;

5)  зменшено безробіття;

6)  українізовано держустанови і судочинство;

7)  значне розширення мережі українських шкіл, відкриття українських вищих учбових закладів, ліквідація неписьменності, розширення мережі культосвітніх закладів;

8)  поліпшення медичного обслуговування тощо.

Але на жаль ці позитивні зміни затьмарились репресивним свавіллям сталінської адміністративно-командної системи, тоталітарними методами, які ламали віками сформований уклад життя:

1)  заборона всіх українських політичних партій, закрито Просвіту, ліквідовано НТШ;

2)  насильницька націоналізація навіть дрібних підприємств; знищення розгалуженої мережі кооперативів та споживчих товариств;

3)  «розкуркулення» заможних селян;

4)  призначення на керівні посади вихідців із Східної України і Росії, які слабо орієнтувалися в місцевих умовах і мали недостатню фахову підготовку;

5)  тотальні репресії проти національно свідомої частини західноукраїнського населення;

6)  масові депортації населення. За 1939-1940 рр. було вивезено близько 10% населення краю;

7) репресії проти греко-католицької церкви тощо.

28 - 30 червня 1940 р.

Приєднання до СРСР і УРСР Бессарабії і Північної Буковини. СРСР направив румунському урядові ультиматум з вимогою протягом 4-х днів, звільнити територію Бессарабії та Північної Буковини, що і було виконано. До 30 червня Червона армія зайняла ці території і вийшла на новий кордон з Румунією.

2 серпня

1940 р.

VII сесія Верховної Ради СРСР ухвалила закон про включення до складу УРСР (СРСР) заселених переважно українцями Північної Буковини, Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії. У складі України з’явилася нова Чернівецька область. Населення України збільшилося до 41,7 млн. чол., а її територія розширювалася до 565 тис. кв. км.

 

22 червня

1941 р.

Напад фашистської Німеччини на СРСР. Початок Великої Вітчизняної війни.

 

22-23 червня 1941 р.

Найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк-Броди-Рівне. Контрнаступ восьми механізованих корпусів Червоної армії, дав можливість відвести війська Південно-Західного фронту до Києва, але  вони фактично залишилися без танків.

30 червня

1941 р.

Створення Державного комітету оборони (ДКО), який зосередив всю повноту влади в СРСР. Очолив його Й.Сталін.

30 червня

1941 р.

У Львові відбувся «Акт проголошення відновлення Української держави». Cкликані, після вступу до Львова, керівниками ОУН(б) Національні збори ухвалили вищеназваний акт. Було сформовано уряд (Українське державне правління) на чолі з прем’єром Ярославом Стецьком. Однак Німеччина відмовилась підтримати проголошення української держави і 9 липня уряд було розпущено, а членів уряду було заарештовано, в тому числі Я.Стецька і С.Бандеру. Всього ж гітлерівці заарештували близько 300 членів ОУН.

5 липня

1941 р.

Постанова ЦК КП(б)У «Про створення партизанських загонів», якою передбачалося створення широкого партизанського антифашистського руху на окупованих ворогом територіях. Однак на першому етапі ці заходи носили декларативний характер, були орієнтовані на досвід громадянської війни і не враховували специфіки обстановки. Цією ж постановою розпочалася евакуація промислових та с/г об’єктів, населення України в глибокий тил – в Росію, Казахстан. Було вивезено 550 великих заводів і близько 3,5млн. населення.

11 липня – 19 вересня

1941 р.

Оборона м. Києва. У липні 1941р. Червоній армії вдалося зупинити    наступ німецьких військ поблизу Києва. Але в кінці серпня танкові армії фашистів форсували Дніпро і оточили війська Південно-Західного фронту. Й.Сталін категорично заборонив залишати Київ і відвести війська за Дніпро, що і спричинило трагедію оточення. Тільки 17 вересня Ставка дала згоду на відступ, але було пізно. В оточенні загинуло багато тисяч солдат і офіцерів, загинув і командувач Південно-Західного фронту генерал Кирпонос, а близько 660 тис.чол. потрапили в полон.

5 серпня-

16 жовтня 1941 р.

Оборона Одеси. 73 доби тривала героїчна оборона Одеси. За цей час війська Приморської армії (командувач генерал І.Петров) затримали значні сили противника (18 дивізій). Тільки після того, як німці перекинули на цей фронт нові дивізії, радянські війська залишили Одесу і відступили до Криму.

20 серпня

1941 р.

Створення на окупованих українських землях рейхскомісаріату «Україна» у складі 12 областей (Волинь, Полісся, Правобережжя, а також Полтавська і Запорізька області) з центром у м.Рівне. Його очолив Еріх Кох. На українських землях фашисти ліквідували найменші ознаки державності і насамперед територіальну цілісність, розділивши Україну на кілька окремих частин з відмінним окупаційним режимом. Так Львівська, Станіславівська, Тернопільська та Дрогобицька області були виділені гітлерівцями в «дистрикт Галичина», що адміністративно підпорядковувався Краківському генерал-губернаторству, на чолі з І.Франком. Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Крим і Донбас як прифронтові області підпорядковувалися безпосередньо фронтовому військовому командуванню. Українське Закарпаття було окуповане фашистською Угорщиною, союзником Німеччини, Буковина та Південна Україна між р. Дністер і р. Південний Буг з центром в Одесі були включені до складу Румунії під назвою «Трансністрія».

29-30 вересня 1941 р.

Початок масових розстрілів у Києві в Бабиному Яру, мирних жителів різних національностей, серед яких понад 33тис. були євреями. В Україні було створено 180 концтаборів та 50 гетто. Всього в Україні за час окупації було вбито й замучено 3,9 млн. цивільного населення та понад 1,3млн. військовополонених.

30 жовтня 1941 р. - 4 липня 1942 р.

Оборона Севастополя. У результаті наступу гітлерівських військ у Криму Червона армія змушена була залишити Кримський півострів, лише Севастополь був під її контролем. Героїчна оборона Севастополя тривала 250 днів. За цей час було знищено багато солдат і військової техніки фашистів.

13 лютого

1942 р.

Початок примусового вивезення українського населення на роботу до Німеччини. Всього за роки окупації було вивезено з України 2,3млн. чол.

12 травня

1942 р.

Після поразки німецьких військ під Москвою, радянські війська здійснили малопідготовлений наступ під Харковом. Втрати Червоної армії становили 240 тис.чол. Після цієї катастрофічної поразки стратегічна ініціатива знову перейшла до німців.

30 травня

1942 р.

Створено центральний штаб партизанського руху (ЦШПР), а 20 червня 1942 р. – створено Український штаб партизанського руху (УШПР), який очолив Т. Строкач.

28 червня – 24 липня 1942 р.

Наступ німецьких військ у Донбасі, внаслідок якого вся територія України опинилася під окупацією. Останній населений пункт України, який захопили німці – 22 липня 1942 р. м. Свердловськ Луганської області.

17 липня 1942 – 2 лютого 1943 р.

Сталінградська битва, яка поклала початок корінного перелому у Великій Вітчизняній війні. Стратегічна ініціатива перейшла до червоної армії.

14 жовтня 1942 р.

Створення УПА. Перші повстанські загони ОУН(б) утворились на Волині і Поліссі влітку 1942 р., а військові загони «Поліської Січі» під проводом Тараса Бульби-Боровця, вели бойові дії проти радянських партизан ще восени 1941 р. Офіційною датою народження УПА стало 14 жовтня 1942 р. Вона запроваджена пізніше Українською Головною Визвольною Радою, приурочена до дня покровительки Війська Запорізького Покрови Святої Богородиці. Влітку 1943 р. чисельність УПА зросла до 20 тис., що дало можливість перейти до активних форм боротьби з окупантами. Восени 1943 р. створено Головну Команду і Головний військовий штаб. Командуючим УПА став генерал-хорунжий Роман Шухевич (Тарас Чупринка).

18 грудня

1942 р.

Початок визволення України. Внаслідок Сталінградської наступальної операції радянські війська звільнили перший населений пункт України – село Півдівка Ьіловського району Луганської області.

Квітень

1943 р.

Формування дивізії СС «Галичина» з українців Генерал-губернаторства. Зголосилося близько 60 тис. добровольців.

Червень-жовтень

1943 р.

Рейд партизанського з’єднання С. Ковпака з Путивля до Карпат. Мета – розгорнути партизанську боротьбу в районах, де радянський партизанський рух був слабкий, поруйнувати залізничні комунікації, знищити нафтові промисли.

5 липня – 23 серпня 1943 р.

Курська битва. Намагаючись узяти реванш за поразку під Сталінградом, перехопити стратегічну ініціативу, вермахт почав небувалий за силою наступ під Курськом. 12 липня відбулася одна з найбільших танкових битв під Прохорівкою, у якій одночасно брало участь близько 1200 танків з обох сторін. У результаті кровопролитних боїв радянським військам вдалося зупинити наступ гітлерівської армії і нанести контрудар. Перемога під Курськом закріпила корінний перелом у Великій Вітчизняній Війні та створила умови для визволення України.

Серпень-вересень

1943 р.

Визволення Лівобережної України та Донбасу. Радянські війська вийшли на рубіж р. Дніпро на широкому, майже 750-кілометровому фронті.

21 серпня

1943 р.

Постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від німецької окупації». Основний акцент наголошувався на відбудові вугільної, залізнорудної, металургійної промисловості.

Вересень-грудень

1943 р.

Битва за р. Дніпро. Німці створили на правому березі Дніпра систему укріплень «Східний вал» із метою затримати наступ Радянських військ на Правобережжя. Але частини Радянської армії, ціною надзвичайно великих втрат, форсували Дніпро і захопили ряд плацдармів. В ході наступу було визволено Запоріжжя, Дніпропетровськ, з’явились можливості визволити Правобережну Україну і Крим.

6 листопада 1943 р.

Визволено м. Київ. Радянські війська несподівано для противника перейшли в наступ із Лютезького плацдарму у напрямку Києва. Незважаючи на великі втрати (тільки в районах Букрина загинуло 40 тис. воїнів. Київ було взято.

21-23 листопада 1943 р.

І Конференція поневолених народів. Проведена за ініціативою ОУН(б) з метою створення антибільшовицького блоку народів, поневолених комуністичною сталінською системою.

28 листопада – 1 грудня

1943 р.

Тегеранська конференція керівників союзних держав: США – Ф.Рузвельт; Великої Британії – У.Черчіль; СРСР – Й.Сталін. Одне з вирішених питань – встановлення кордону з Польщею по «лінії Керзона».

24 грудня 1943р. - 17 квітня 1944 р.

Зимова наступальна кампанія радянських військ по визволенню Правобережної України. В результаті переможних Житомирсько-Бердичівської, Корсунь-Шевченківської, Луцько-Рівненської, Проскурово-Чернівецької, Одеської та інших військових операцій була розгромлена німецька група армій «Південь» і визволена Правобережна; частина Південної і Західної України.

25 березня 1944 р.

Вихід радянських військ на кордон з Румунією.

 

8квітня–12травня

1944 р.

Кримська наступальна операція, в ході якої Крим було звільнено, а гітлерівці втратили понад 100 тис. солдат і офіцерів. 9 травня 1944р. було визволено м.Севастополь.

11 травня

1944 р.

Рішення Державного Комітету Оборони про депортацію кримських татар із Криму в Узбецьку РСР. Рішення мотивувалося зрадою кримських татар, їх співпрацею з німцями. Порушуючи принцип персональної відповідальності було покарано цілий народ. Пізніше були ухвалені додаткові постанови про виселення кримських болгар, греків, вірмен. Загалом протягом травня-червня було вивезено 225 тис. осіб.

13 липня – 29 серпня 1944 р.

Львівсько-Сандомирська наступальна операція, в ході якої була розгромлена група армій «Північна Україна» і визволено 27 липня м.Станіслав (нині Івано – Франківськ ) і м. Львів. 18 – 22 липня під Бродами радянська армія розгромила дивізію  СС «Галичина». Близько 3 тис. її солдат приєдналося до УПА, а з рештків пізніше була утворена Перша Українська дивізія під командуванням генерала Шандрука. Після війни вона була інтернована і перекинута в Англію.

Липень 1944 р.

Створення за ініціативою ОУН(б) Української Головної Визвольної Ради, позапартійної структури з функціями цивільного і військового управління. Очолив УГВР Роман Шухевич. Вона мала керувати збройною боротьбою проти радянської військової і цивільної адміністрації.

8 вересня - 28 жовтня 1944 р.

Східно–Карпатська стратегічна операція, в ході якої 8 жовтня було визволено останній населений пункт України в її довоєнних кордонах - с.Лавочне (Дрогобицька обл.). 28 жовтня – визволенням Закарпаття українська територія (в нинішніх кордонах України) остаточно було очищена від німецьких загарбників. 28 жовтня вважається днем остаточного визволення України.

 

Вересень

1944 р.

Договір між урядом УРСР та Польським Комітетом національного визволення про взаємний обмін населенням: польського із території Західної України і українського – із Східної Польщі.

 

26 листопада 1944 р.

Рішення I з’їзду делегатів народних комітетів Закарпатської України про воз’єднання з УРСР.

 

4-11 лютого 1945 р.

Кримська (Ялтинська) конференція керівників держав антигітлерівської коаліції (СРСР, Великої Британії, США).

 

26 квітня

1945 р.

Україна була серед 50 країн - засновниць Організації Об’єднаних Націй (ООН), на установчій конференції в Сан-Франциско (США).

 

8 травня

1945 р.

Підписання Німеччиною акту про капітуляцію.

 

9 травня

1945 р.

День Перемоги над фашистською Німеччиною, встановлений в СРСР, як державне свято.

 

29 червня

1945 р.

Угода між СРСР та Чехословаччиною за якою Закарпаття офіційно входило до СРСР, об’єднувалося з УРСР.

 

16 серпня

1945 р.

Договір між СРСР та Польщею згідно якого кордон між ними встановлювався по «лінії Керзона». Підляшшя, Лемківщина, Холмщина залишилася в складі Польської Народної Республіки.

 

2 вересня

1945 р.

Беззастережна капітуляція мілітариської Японії. Закінчення II–ї Світової війни.