Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України - Основні дати, події, коментарі

РОЗДІЛ V. УКРАЇНА В РАДЯНСЬКИЙ ЧАС

ТЕМА 16. УКРАЇНА В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД 20-30-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ

Січень – березень 1921р.

Антибільшовицькі виступи українських селян / близько 120 / , охопили практично всю територію республіки. Селяни були незадоволені політикою «воєнного комунізму» , виступали проти продрозкладки. Селянські виступи та  особливо повстання військових моряків у Кронштадті, які виступили з гаслом  «Ради без комуністів» змусили більшовицьку партію відмовитись від політики «воєнного комунізму». 

Березень 1921р.

Х з’їзд РКП(б) в Москві прийняв рішення про відмову від «воєнного комунізму», про заміну продрозкладки продподатком, а надзвичайна сесія Всеукраїнського центрального виконавчого комітету /ВУЦВК/ у Харкові   його продублювала. Це стало  початком нового курсу т.звнової економічної  політики /НЕП/ , яка передбачала :

  1) заміну продрозкладки продподатком;

  2) вільну торгівлю (спочатку у межах місцевого товарообігу);

  3)  товарно-грошові відносини (в 1924 р. було проведено грошову реформу – з’явився «золотий червінець»);                          

  4) запроваджено ринок вільно-найманої праці;

  5) денаціоналізацію дрібної і середньої промисловості;

  6) децентралізація управління, елементи економічних методів господарювання – госпрозрахунку;

   7) відносне пом’якшення репресивної системи тощо.

   Проте НЕП обмежився лише сферою економіки, радикальних політичних змін не відбулося, в країні і надалі залишилася диктатура комуністичної партії. З переходом до колективізації з НЕП було покінчено.

 

Березень

1921 р.

Ризький мирний договір між РСФРР та УСРР, з одного боку і Польщею – з другого.  Анулювалася Варшавська угода 1920 р., польський уряд визнавав Українську Соціалістичну Радянську Республіку; кордон встановлювався по р. Збруч, т.ч. західноукраїнські землі відійшли до Польщі.

 

Травень 1921р.

Судовий показовий процес над членами української партії соціалістів-революціонерів (есерів), що стало початком політичних процесів та  переслідувань  інших політичних партій.

 

Липень

1921 р.

Заснування у Львові Українського таємного університету, який виник у відповідь на тотальну полонізацію вищої освіти в Галичині. Налічував тотальну полонізацію вищої освіти в Галичині. Налічував 3 факультети, з  1500  студентів. Проіснував до 1925 р.

 

Літо

1921-1923 р.

Голод в Україні. Охопив в основному південні райони. Причини:

післявоєнна розруха, політика радянської влади, вивезення з України зерна  для постачання промислових  центрів Росії, посуха. Померло близько 500 тис.чол.

 

Жовтень

1921 р.

Всеукраїнський православний церковний собор проголосив створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) на чолі з  митрополитом В.Липківським. Цим українська церква ставала незалежною від Московського патріархату: служба   відбувалась українською мовою, скасовувались традиційні ряси, довгі бороди і волосся у священнослужителів; активна участь мирян в управлінні церквою тощо. Була ліквідована  в 1930 р.

 

Жовтень

1921 р.

Утворено Кримську автономну республіку  у складі російської федерації. Рішення було прийнято  Москвою без узгодження з Україною.

 

Жовтень-листопад

1921 р.

Другий «Зимовий похід» армії УНР під командуванням Ю.Тютюнника. Близько 2 тис. добровольців перейшли радянсько-польський кордон і рушили в глиб України з метою підняти масове антибільшовицьке повстання. Ці надії не виправдалися. Учасники рейду  на Житомирщині були оточені, частина загинула, частина потрапила в полон (полонених  359 осіб розстріляли в м. Базари на Волині), залишки (120 чол.) разом із штабом  прорвалися з боями у Польщу.

 

25 жовтня 1922 р.

Ухвалення Земельного кодексу УРСР, за яким закріплювалась націоналізація землі та скасовувалась приватна власність на неї. Усі землі оголошувалися власністю держави.

 

10 грудня 1922 р.

VII Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові схвалив Декларацію про утворення СРСР і  проект  Союзного договору. 

 

30 жовтня 1922 р.

I з’їзд Рад СРСР у Москві проголосив утворення СРСР, до якого увійшли Російська  федерація, Українська СРР, Білоруська СРР, Закавказька федерація (Вірменія, Грузія,   Азербайджан). Від України членом Центрального Виконавчого Комітету став  Г.Петровський. За умов панування єдиної, унітарної правлячої комуністичної партії –  РКП(б), Радянський Союз як об’єднання незалежних держав був фікцією. Реальний статус республік не відповідав рівноправному члену єдиної федерації, будь-яке рішення, прийняте Московським ЦК, мало обов’язковий зобов’язальний характер для кожної республіки.

 

14 березня 1923 р.

Рішення ради послів Франції, Італії, Японії, Великобританії (тз.«ради амбасадорів») про визнання Східної Галичини частиною Польської держави  за умови, що цим     українським землям буде надано статус автономії. Проте, польський уряд не виконав цієї умови, а навпаки, скасував статус Галичини як окремої адміністративної одиниці (розпустив Галицький крайовий сейм, замінив географічну назву Східна Галичина на термін « Східна Малопольща », проводив курс на ліквідацію української освіти – 1924 р. прийнято закон про двомовні школи тощо).

Квітень

1923 р.                              

Проведеня в Україні адміністративно-територіальної реформи: замість ліквідованих повітів утворювалися райони та округи. В 1925р. ліквідовано губернії і відбувся перехід на триланкову систему управління (центр-округ-район). В 1932 р. були  утворені області і тепер система управління стала: район-область-центр.

Квітень

1923 р.

XII з’їзд РКП(б) в Москві. Виступ голови Раднаркому УСРР Х.Раковського про обмеження прав республіки центром, порушення принципів федералізму, що стало причиною його звільнення з посади голови уряду УСРР. З’їзд проголосив політику «коренезації» партійно-державного апарату в неросійських республіках. В Україні ця політика отримала назву українізації.

Липень-серпень

1923 р.

Декрети ВУЦВК і РНК УСРР про українізацію шкіл, виховних і культурно-освітніх установ та державного апарату. Поряд з активною роботою по впровадженню українізації чимало робилося для розвитку національних меншин в Україні, створювалися національні райони, відкривалися театри та інші культурні заклади. Із кінця 20-х років сталінська адміністративно-командна система починає наступ на українізацію, яку слушно називали «українським Відродженням». Так пленум ЦК КПб/У в лютому 1927 р. визнав за російською мовою статус особливого значення; засуджена позиція комісара освіти О.Шумського як «націоналістичний ухил» пізніше в 1933 р. – позиція М.Скрипника. Національне Відродження стане «Розстріляним Відродженням». Остаточно українізація буде згорнута в 1938 р., коли вийде постанова РНК УСРР і ЦК КП(б)У прообов’язкове викладання російської мови в школах з неросійською мовою навчання, яка сприяла процесу русифікації.

19 січня 1924р.

VII Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові схвалив проект Конституції СРСР.

 

31 січня 1924р.

II з’їзд Рад СРСР ухвалив першу Конституцію СРСР. Вона регламентувала повноваження союзних республік, у тому числі і УСРР. Уряд республіки одержав права на керівництво внутрішніми справами, юстицією, сільським господарством, освітою, охороною здоров’я, соціальним забезпеченням. Продовольчі справи, фінанси, промисловість підпадали під спільне управління союзнореспубліканських установ. У виключному веденні союзного уряду перебували зовнішньополітичні відносини, армія і флот, зовнішня торгівля, засоби зв’язку. Конституція передбачала право виходу союзних республік із СРСР, але воно було декларативним, оскільки реалізовувати його на практиці було фактично неможливо, адже для цього треба було отримати дозвіл РКП(б), та й механізм реалізації цього права не було вироблено.

 

Березень 1924р.

Повернення з еміграції Михайла Грушевського.

 

Жовтень

1924 р.

Створена Молдавська автономна соціалістична радянська республіка (МАСРР) у складі УСРР. Перебувала у складі України до 1940 р., коли було утворено окрему Молдавську республіку в СРСР.

 

Березень

1925 р.

Саморозпуск української комуністичної партії, яка стояла на позиціях націонал-комунізму. Частина її членів була прийнята в комуністичну партію (більшовиків) України (КП(б)У), яка була єдиною партією, що діяла на території України, бо діяльність інших партій була заборонена. Таким чином було утверджено однопартійну систему.

 

Травень

1925 р.

IX Всеукраїнський з’їзд ухвалив новий текст Конституції УСРР, в якій законодавчо закріплювалося входження України до складу СРСР, утворення Молдавської АСРР у складі УСРР та новий адміністративно-територіальний поділ республіки.

 

Липень

1925 р.

Створення Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО) у Львові – найчисельнішої політичної організації на західноукраїнських землях. Програма: «здобуття соборності та незалежності Української держави», невизнання міжнародних актів, згідно з якими Західну Україну передано Польщі. Лідери : Д.Левицький, Л.Бачинський. Припинило своє існування в 1939 році, після переходу Західної України до складу УРСР.

 

Грудень

1925 р.

XIV з’їзд РКП(б), яка тепер замість російської стала називатися всесоюзною – ВКП(б) – проголосив курс на індустріалізацію країни. На цей час було досягнуто довоєнний рівень (1913 р.) промислового виробництва. Цей курс передбачав: перетворити країну із аграрної в індустріальну, із держави, що ввозить машини і обладнання, в державу, яка їх виробляє, та забезпечити економічну самостійність і незалежність, зміцнити обороноздатність тощо.

 

Травень

1926 р.

Вбивство Симона Петлюри в Парижі.

 

Травень

1926 р.

Звинувачення Лазаря Кагановича (з 1925 р. очолював КП(б)У) комісара освіти України Олександра Шумського в націоналістичному ухилові. Це була реалізація настанов, викладених Й.Сталіним в квітні 1926 р. в листі «Тов. Кагановичу та іншим членам політбюро ЦК КП(б)У», що стало початком боротьби з націоналізмом в Україні.

 

Грудень

1926 р.

Проведено перший всесоюзний перепис населення.

 

1927-1928 рр.

Хлібозаготівельна криза, яка була зумовлена не тільки невисоким урожаєм, а й так званими «ножницями цін» - завищеними цінами на промислові товари і відповідно заниженими цінами на сільськогосподарську продукцію. У січні 1928 р. Й.Сталін звинуватив заможних селян в саботажі хлібозаготівель і закликав застосувати до них статтю Кримінального кодексу про спекуляцію. Це була відмова від принципів НЕПу, оскільки економічні методи хлібозаготівель замінювались адміністративно-судовими. Було прийнято рішення про достроковий збір усіх платежів з селян. 1928р. – було запроваджено карткову систему.

Травень–червень

1928 р.

«Шахтинська справа» – судовий процес у сфабрикованій органами ОДПУ справі над  «шкідниками», а по суті над старими фахівцями вугільної промисловості Донбасу. Із 49 засуджених 7 осіб розстріляно. Це поклало початок кампанії пошуку ворогів, боротьбі із «шкідниками» та підтвердженням тези Й.Сталіна про посилення класової боротьби в міру розгортання будівництва соціалізму.

Жовтень

1928 р.

Початок першої п’ятирічки – 1928 – 1932 рр.

Листопад

1928 р.

Створення першої машино-тракторної станції (МТС), для забезпечення успішної колективізації. До кінця 1932 р. в Україні діяло вже 592 МТС.

27 січня-

3 лютого

1929 р.

Створення Організації українських націоналістів (ОУН) на конгресі у Відні в результаті об’єднання Української військової організації (УВО) й націоналістичних студентських організацій. Мета ОУН – боротьба за самостійну соборну Українську державу. Для досягнення цієї мети пропонувалися різноманітні методи боротьби, включаючи і революційні, як акти саботажу, експропріацій, терору. Керівник – полковник Є.Коновалець.

Січень 1929 р.

Початок соціалістичного змагання. Керівництво шахт «Центральна» і «Південна» (Артемвугілля) підписали першу угоду про змагання. Так було розпочато ініційовану владою масову кампанію по розгортанню змагання трудових колективів.

Листопад

1929 р.

Постанова пленуму ЦК ВКП(б) «Про сільське господарство України і про роботу на селі», в якій зазначалося, що Україна повинна у найкоротший  термін здійснити колективізаціюпоказати приклад іншим республікам. Це поклало початок масової колективізації і відкрило одну з найтрагічніших сторінок української історії.

5 січня 1930 р.

Постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву». Україну було віднесено до групи регіонів СРСР, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 р., або навесні 1932 р. Сільськогосподарська артіль розглядалась як перехідна до комуни форма колективного господарства.

23 січня

1930 р.

Постанова ЦК КП(б)У «Про заходи проти куркульства» проголосила «ліквідацію куркуля як класу», щоб змусити всіх інших селян вступити в колгоспи. До 1 березня 1930 р. в Україні було примусово колективізовано 62,8% селянських господарств і біля 90 тис. господарств розкуркулено, а всього за роки колективізації – 200 тис.

Січень 1930 р.

Арешт митрополита Миколи Борецького та інших церковних діячів. Оголошено про розпуск УАПЦ та припинення діяльності Всеукраїнської православної церковної ради.

березень-квітень 1930 р.

Інспірований судовий процес «Спілки визволення України» (СВУ) – судовий процес над 45 видатними діячами української інтелігенції (С.Єфремовим, В.Чехівським, Й.Гермайзе та інші). Їх звинуватили в намірах підготувати збройне повстання проти радянської влади, реставрувати буржуазно-поміщицький лад в Україні. У зв’язку із справою СВУ в республіці було репресовано біля 5 тис. чоловік. В 1989 р. пленум Верховного Суду УРСР визнав рішення суду по цій справі необґрунтованим, було доведено, що СВУ насправді не існувало, її каральні органи видумали для розправи над українською інтелігенцією.

Осінь 1930 р.

Польський уряд провів масові репресії українського населення Галичини – т. зв. «пацифікацію» (умиротворення) західноукраїнсь-ких земель.

 

Березень

1931 р.

Судовий процес над групою українських політичних діячів (колишніми членами Центральної Ради, керівниками УНР, лідерами партій УПСР, УСДРП  В.Голубовичем, П.Христюком, К.Божком, М.Шрагом) – у справі т.зв. «Українського національного центру». Засуджені за цією справою 50 осіб були звинувачені в підготовці збройного повстання з метою повалення радянської влади. Переважна більшість засуджених загинула в таборах, отримавши пізніше повторні строки. М.Грушевського, притягнутого до слідства, було депортовано в Москву. Всі засуджені на сьогодні реабілітовані Верховним Судом України.

 

7 серпня

1932 р.

Закон про охорону соціалістичної власності, т.зв. «Закон про п’ять колосків», який передбачав за крадіжку колгоспної власності розстріл із конфіскацією майна, а при наявності пом’якшувальних обставин позбавлення волі терміном не менше 10 років.

 

10 жовтня 1932 р.

Відкриття Дніпрогесу, який забезпечив електроенергією могутній комплекс важкої промисловості, створений на сході і півдні України в роки першої п’ятирічки.

 

6 грудня

1932 р.

Постанова РНК УСРР і ЦК КП(б)У про занесення на «чорну дошку» сіл, які не виконали план хлібозаготівлі. Вимагалося до цих сіл не лише припинити доставку товарів, а й вивезти з магазинів наявні, заборонити торгівлю, провести стягнення кредитів. Ці села фактично опинилися в кільці блокади й були приречені на вимирання.

 

31 грудня

1932 р.

Запровадження паспортної системи в містах УСРР і обов’язкової прописки. Селяни паспортів не отримали, що не давало їм можливість рятуватися від голоду в містах.

 

Зима 1932 – весна-літо 1933 рр.

Голодомор в Україні, який був створений комуністичною владою штучно, оскільки природні фактори, як то посуха, катастрофічно низький врожай, були відсутні. Це був терор голодом, геноцид і етноцид, спрямований проти основної субстанції української нації – селянства, щоб посіяти в душах страх, політичну апатію і перетворити їх на «гвинтики» тоталітарної системи. Голодомор був наслідком цілеспрямованих розпоряджень і вказівок комуністичної влади, вилученням у селян під прикриттям хлібозаготівель всіх запасів продовольства, надсуворі дії хлібозаготівельних комісій. Що характерно в містах голоду не було, а на смерть прирекли тих, хто вирощував хліб і виробляв продовольчу продукцію. Офіційна пропаганда замовчувала факти голодомору. Кількість жертв голодомору за різними  оцінками коливається від 3,5 млн. до 8-10 млн. чоловік.

 

Березень

1933 р.

Постанова уряду УСРР про організацію державних університетів замість інститутів народної освіти, що були створені на базі університетів та інститутів в 1919 році.

 

Весна-літо 1933 р.

Масові арешти серед українських письменників. Із 259 членів Спілки радянських письменників України в 30-тих роках було репресовано 233 чоловіки. Масовий характер винищення національної еліти дав підставу назвати цю добу «розстріляним  Відродженням».

 

Листопад

1933 р.

Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.

21 січня

1934 р.

Столиця УСРР була перенесена з Харкова до Києва.

9 грудня

1934 р.

Після вбивства 1 грудня 1934 р. С.Кірова, було прийнято зміни в кримінально-процесуальний кодекс: відкинено презумпцію невинності, а в основу обвинувачення брали не доказ вини, а визнання обвинуваченим своєї вини; на слідство в справах терору відводилося не більше 10 днів  і справи розглядалися без адвоката та оскарженню чи помилуванню не підлягали. Це стало основою масового терору та беззаконня в наступні роки.

31 серпня

1935 р.

Започатковано стаханівський рух. Вибійник шахти «Центральна-Ірміне» (м. Кадіївка) О.Стаханов встановив рекорд видобутку вугілля, перевищивши норму в 14,5 раз (при нормі 7 т. вирубав за зміну 102 т. вугілля). Враховуючи те, що Стаханову допомагали ще два шахтарі, які кріпили лаву (вони час від часу змінювалися та історія не зберегла прізвищ усіх співавторів знаменитого рекорду), то трудове досягнення треба було поділити на трьох шахтарів, але це свідомо замовчували і пропаганда закликала до масового розгортання стаханівського руху.

5 грудня

1936 р.

VIII надзвичайний з’їзд Рад в Москві ухвалив нову Конституцію СРСР (т.зв. Сталінська Конституція). На її основі 25-30 січня 1937р. надзвичайний Всеукраїнський з’їзд Рад ухвалив нову Конституцію УРСР – Української Радянської Соціалістичної Республіки (так було змінено офіційну назву замість УСРР). Існував величезний розрив між свободами і правами, що проголошувалися і процесами, які відбувалися в реальному житті за сталінської тоталітарної системи.

1937-1938 рр.

Масові репресії сталінського режиму в Україні, т. зв. «великий терор». До кінця 1938 р. було заарештовано майже все республіканське партійне керівництво. Український уряд за 1938 р. через арешти встиг помінятися 2 рази. Були розстріляні Х.Раковський, Ю.Коцюбинський, С.Косіор, В.Чубар та багато інших керівників. Терор став тотальним і вдарив по всіх верствах населення. Мільйони людей стали жертвами сталінської репресивної машини. У суспільстві ширились доноси, взаємна підозрілість і страх. Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення найбільш активної частини нації і моральне розтління тих, хто вцілів.

1937 р.

Завершення колективізації. 96,1% - селянських господарств і 99,7%  посівних площ було об’єднано в колгоспи.

11 жовтня 1938 р.

Здобуття Закарпаттям автономії в складі Чехословаччини.

15 березня 1939 р.

Проголошення незалежності Карпатської України. На засіданні сейму, з ініціативи Українського Національного об’єднання, проголошена самостійність, ухвалена    Конституція, призначено президента – Августина Волошина.

15-18березня 1939 р.

Окупація угорською армією Закарпаття.

Серпень

1939 р.

II Великий збір ОУН в м. Рим. Після вбивства радянськими спецслужбами Є.Коновальця в 1938 р., головою проводу в Римі обрано А.Мельника. 10 лютого 1940 р. в Кракові члени радикальної течії ОУН не визнали рішень римського великого збору та сформували Революційний провід ОУН на чолі з С.Бандерою. з цього часу починається розкол в ОУН на ОУН-Б (бандерівці) та ОУН-М (мельниківці).

23 серпня

1939 р.

Пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною – т.зв. «пакт Молотова - Ріббентропа».Офіційно це був договір про ненапад терміном на 10 років, але додатково до нього було підписано таємний протокол про розподіл Європи на сфери впливу – Німеччина погоджувалася на приєднання до СРСР Західної України, Західної Білорусії, Литви, Латвії, Естонії і отримувала повну свободу дій в Європі.