Історія України - Основні дати, події, коментарі

РОЗДІЛ IV. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ТЕМА 12. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ (1917-1920 РР)

23 лютого

(8 березня)

 1917р.

Буржуазно-демократична революція в Росії. Революція почалася в столиці – Петрограді з масових мітингів, страйків які переросли в заворушення. Наслідок – було повалено монархію, цар Микола II зрікся влади. 27 лютого утворено перехідний орган влади – Тимчасовий комітет Державної Думи на чолі з М.Радзянко. Тоді ж була створена Петроградська Рада робітничих та солдатських депутатів. Фактично утворилося двовладдя.

 

2(15) березня

1917 р.

Створення Тимчасового уряду (Т.У.), як виконавчого органу влади. Очолив князь Г.Львов. Цей уряд був тимчасовим, бо його головне завдання було підготувати і провести демократичні вибори до Установчих зборів, які мали ухвалити Конституцію, сформувати постійний уряд і розв’язати головні соціальні та економічні проблеми.

 

4 (17) березня

1917 р.

Створення Ради об’єднаних громадських організацій у Києві. До її складу увійшли представники губернської, міської і повітових управ, Земського союзу, Союзу міст тощо. Виконавчий Комітет цієї Ради у перші післяреволюційні місяці вважалися найвищою владою у місті. Громадські ради та їх комітети виникли у всіх губерніях.

 

4(17) березня

1917р.

Утворення Центральної Ради (Ц.Р.). Ініціатором створення виступило «Товариство українських поступовців» (ТУП). До неї ще увійшли представники українських партій (саме в цей час вони відроджуються) представники культурно-освітніх, військових та інших організацій, громад та гуртків. УЦР виникала як громадська організація, як координуючий центр українського національного руху. Головою Ц.Р. заочно обрали М.Грушевського. Ц.Р. не обирали на всенародних виборах, а формувалася вона шляхом кооптації, її ряди поповнювалися представниками різних партій, різних соціальних верств населення делегуванням їх до Центральної Ради. До осені 1917р. Ц.Р. налічувала 822 члени.

 

Березень –

квітень

1917р.

Відбулися установчі з’їзди українських політичних партій. 25 березня (7квітня) – з’їзд ТУП перетворив його на «Союз українських автономістів-федералістів, який невдовзі став Партією (УПСФ). Лідери: Д.Дорошенко, С.Єфремов, А.Ніковський. Виступала за широку автономію України в складі Росії. 4 (17) квітня – з’їзд української партії соціалістів-революціонерів (УПСР). Лідери: М.Ковалевський, О.Севрюк, П.Христюк, пізніше і М.Грушевський. Мета: глибокі аграрні перетворення, ліквідація поміщицького землеволодіння, за національно-територіальну автономію України в складі російської держави. Одна з наймасовіших партій; 4(17)квітня – конференція Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Лідери: В.Винниченко, С.Петлюра, М.Порш. Мета: демократичний розвиток України з соціалістичною перспективою, за її автономію у складі федеративної Росії.

 

6-8(19-21)

квітня

1917р.

Проведення в Києві Всеукраїнського Національного Конгресу. Узяло участь понад 900 представників укр. політичних партій і громадських організацій, від усіх верств населення і регіонів України, та українців із-за меж України. Конгрес проголосив Ц.Р. верховною національною владою, представником українського народу і делегував її право говорити від імені народу. Було обрано новий склад Ц.Р. (118чол.). З’їзд підтвердив основну політичну мету(програму) – здобуття національно-територіальної автономії. Головою обрано М.Грушевського, а його заступниками – С.Єфремова і В.Винниченка. Для поточної роботи обрано Малу Раду (20 чол.).

 

18 квітня

1917 р.

Початок творення українських військових частин. Було створено першу українську військову частину – полк ім. Б.Хмельницького чисельністю 3 тис. солдат – українців, які зібралися на київському збірному етапному пункті і запропонували направити їх на фронт, як окрему українську частину. Значну організуючу роль тут відіграла група офіцерів – представників „Українського військового клубу імені П.Полуботка”, який очолював поручик М.Міхновський. Командиром полку обрано кавалера ордену св. Георгія штабс-капітана  Д. Путника - Гребенюка. Згодом було сформовано ще декілька військових частин, але на жаль керівники Ц. Р. зробили ставку на міліційні формування у вигляді Вільного козацтва і відкидали потребу творення власної армії, що виявилося великою і трагічною помилкою.

 

5-8 (18-21)

травня 

1917р.       

І Український військовий з'їзд у Києві. Близько 700 делегатів, ухвалили рішення добиватися миру без анексій і контрибуцій. Підтримали вимогу автономії України. Виступали за українізацію армії. Обрали Генеральний український військовий комітет із 18 осіб на чолі із С.Петлюрою.

середина

(кінець)

 травня

1917р.

Ц.Р.  надіслала для переговорів із Тимчасовим урядом і Петроградською Радою делегацію на чолі з В.Винниченком для представленням Декларації Центральної Ради в якій містилися вимоги:

1. щоб Тимчасовий Уряд виявив в тому чи іншому акті своє прихильне відношення до автономії України;

2. щоб на майбутній м/н конференції були допущені представники українського  народу – тому що на цій конференції вирішуватиметься доля Галичини і західноукраїнських земель;

3. щоб було призначено спеціального Комісара по справах України при Т.У;

4. щоб солдатів – українців виділено було в особливі частини , як в тилу так і по можливості на фронті ;

5. українізацію школи, причім не тільки народної, а й середньої та вищої;

6. звільнити і пустити додому полонених галицьких українців;

Т.У. відхилив вимоги, мотивуючи відмову тим що:

1)  Ц.Р. не обрана шляхом всеукраїнського голосування і тому не може висловлювати волю всього українського народу;

2) проголошення автономії може спричинити цілу низку територіальних та інших непорозумінь;

3) питання про майбутній адміністративний устрій Російської республіки мають вирішити тільки скликані в кінці року Установчі збори тощо.

 

28 травня – 2 червня (10-15 червня) 1917 р.

Перший Всеукраїнський селянський з’їзд. В ньому взяли участь майже 2200 делегатів, які представляли всі 9 укр. губерній. Головним питанням з’їзду було питання про землю та самоврядування на селі. Програмовамета передбачала скасування приватної власності на землю і всю передачу її в Український земельний фонд. Користуватися землею мали ті , хто її обробляв, за встановленими земельними нормами,  які мали бути не меншими від споживчих. Було обрано Раду селянських депутатів у кількості 134 чол. від 73 повітів та виконавчий орган ради – Центральний комітет Селянської спілки. Ухвалено рішення про включення Ради селянських депутатів /134 чол./ до складу Ц.Р.

 

5-10 (18-23)

червня

1917 р.

Другий військовий з’їзд. Він був скликаний не дивлячись на заборону Тимчасового уряду. З’їзд запропонував Ц.Р. негайно приступити до втілення ідей  автономії України. Затверджено статут Генерального військового комітету, обрано Раду військових депутатів і ухвалено рішення про включення цієї Ради (понад 100 чол.) до складу Ц.Р.

10 (23) червня

1917 р.

І Універсал Центральної ради. Спираючись на рішення селянського і військового з’їздів Ц.Р. проголосила свій Перший універсал, в якому декларувала автономію України («однині самі будемо творити наше життя « ). Окрім цього в Першому універсалі було:

1) заклик до всіх українців у тяжкий час вседержавного безладдя самостійно організовуватись і приступити до негайного закладання підвалин автономного ладу;

2) у стислій формі викладалися вимоги Ц.Р. до Т.У. Особливий акцент робився на сподіваннях, що по всій Росії будуть відібрані поміщицькі, казенні, царські, монастирські та інші землі у власність народу;

3) Ц.Р проголошувала себе виразником всенародної волі і брала на себе весь тягар відповідальності;

4) закликала укр. громадян до злагоди і порозуміння з демократіями інших  національностей, усунення на місцях осіб і органів «ворожих до українства», але не насильницькими методами, а шляхом їх переобрання тощо.

 

15 (28) червня

 1917р.

Створення Центральною Радою Генерального секретаріату – першого крайового уряду на чолі з В.Винниченком. До нього увійшло 8 секретарів (міністрів). Генеральним писарем став П.Христюк, секретарем військових справ – С.Петлюра, міжнародних справ – С.Єфремов, земельних справ – Б.Мартос, фінансів – Х.Барановський, судових справ – В.Садовський, продовольчих справ – М.Стасюк, народної освіти – І.Стешенко.  У першому складі уряду переважали соціал-демократи.

29червня

(2 липня)

1917р.

Приїзд до Києва Міністрів Тимчасового уряду О.Керенського, І.Церетелі, М.Терещенка. У результаті переговорів між Ц.Р. і Т.У. було досягнуто компромісу, який було оформлено як проект постанови Т.У «Про національно – політичне становище України», а Ц.Р. його представила як другий універсал.

 

3 (16) липня

1917 р.

ІІ Універсал Центральної Ради. В ньому Тимчасовий уряд:

1) визнає Генеральний Секретаріат як носія найвищої краєвої влади в Україні, склад якого затверджується Т.У. за погодженням з Ц.Р.

2) допускає представників Ц.Р. до кабінету військового міністра, до Генерального штабу, з тим щоб вони брали участь у справі українізації війська без порушення боєздатності армії.

3) заявив про своє прихильне ставлення до розроблення проекту національно – політичного статусу України, а також проекту про вирішення земельної справи для їх винесення на Всеросійські Установчі збори;

Центральна Рада з свого боку:

1)  відкладає здійснення автономії України до Всеросійських Установчих зборів і рішуче відкидає будь – які самовільні кроки для її здійснення.

2)  Ц.Р. і Ген. Секретаріат поповнювалась на справедливих основах представниками інших народів, що живуть в Україні (слід зауважити, що відсоток наданих їм місць – 30% перевищував їх процентну частку серед жителів України – 20%) до складу Ген. Сек. було введено 2 росіянина, 2 євреї і 1 поляк тощо.

Досягнення компромісу (ІІ універсал) не привело до стабілізації політичної ситуації, навпаки воно започаткувало чергову кризу.

 

Липень

1917р.

Політична  урядова криза в Росії. На знак протесту проти домовленостей в Києві із Т.У. вийшли 3 міністри – кадети. Г. Львов подав у відставку. Уряд очолив О. Керенський. Більшовицька партія на чолі з В. Леніним зробила спробу збройного перевороту, який було придушено.

 

4-7 (17-20)

липня 1917 р.

Збройний виступ самостійників на чолі з М. Міхновським (полк ім. П. Полуботка) з метою примушення Ц.Р. проголосити негайно самостійність України. Спроба закінчилась невдало, полк було роззброєно і разом з М. Міхновським вислано на фронт.

16 (29) липня 1917 р.

Ухвала Ц.Р. “Статуту вищого управління Україною”, який іноді називають “конституцією автономного устрою України”. В цьому документі, який складався з 21 пункту, передусім окреслювався статус виконавчої влади:

1)  Ген. Секретаріат оголошувався найвищим крайовим органом влади в Україні;

2)  Ген.Секретаріат формується Центр. Радою і відповідає перед нею, а Т.У. лише затверджує його;

3)  всі урядові посади в Україні, якщо вони не вибрані, заміщуються Ген. Секретаріатом;

4)  при Т.У. має бути статс – секретар для справ України, якого призначає Т.У. при згоді з Ц.Р.;

5)  всі закони Т.У. мають силу в Україні з дня друку їх у “Краєвому урядовому віснику” на українській мові тощо.

4 (17) серпня

1917 р.

Тимчасова інституція для Генерального Секретаріату”, видана Тимчасовим Урядом, яка була прямим запереченням “Статуту…” і суттєво обмежувала права України:

1)  Г.С. мав стати місцевим органом Т.У., проміжною ланкою між Петроградом та місцевими органами;

2)  Ц.Р. позбавлялась законодавчих прав;

3)  всі урядові посади затверджував не Г.С., а Т.У.;

4)  до складу Г.С. мали входити не 14, а лише 9 секретарів, до того ж 4 з них мали бути представниками нац. меншин;

5)  територія компетенції Г.С. зменшувалась з 9 губерній до 5 (під владу безпосередньо Росії мала перейти велика частина укр. земель: Харківська, Катеринославська, Херсонська і Таврійська губернії);

6)  навіть не згадувалось про автономію України і про те, що це питання буде розглядатися Всеросійськими Установчими зборами.

Ц.Р. і Г.С. лише прийняли “Інституцію” до відома і не збиралися її виконувати. Таким чином між Ц.Р. та Т.У. загострилися суперечності, назрівав конфлікт.

 

8-15 (21-28)

вересня

1917 р.

З’їзд народів Росії у Києві. Було засуджено надмірну централізацію влади в Росії та ухвалено основні принципи перебудови російської держави на федеративних засадах, а також що скликання Всеросійських Установчих зборів не повинно перешкоджати скликанню крайових установчих зборів.

 

22 вересня

(15 жовтня)

1917 р.

Ухвала Ц.Р. рішення про підготовку скликання Українських Установчих зборів. Це привело до конфлікту Ц.Р. із Т.У. Міністр юстиції Росії видав наказ прокуророві київської судової палати розпочати судовий процес проти Г.С.

 

3-7 (16-20)

жовтня 1917 р.

Всеукраїнський з’їзд вільного козацтва в Чигирині. Отаманом вільного козацтва обрано генерала Павла Скоропадського.

 

25 жовтня

(7 листопада)

1917 р.

Перемога збройного повстання у Петрограді, Т.У. повалено, влада перейшла до більшовицької партії на чолі з В.Леніним.

 

25 жовтня

(7 листопада)

1917 р.

Створення Ц.Р. разом з представниками інших організацій Крайового комітету для охорони революції – надзвичайного органу виконавчої влади. Його влада поширювалась на 9 укр. губерній. Але на другий день єдиний фронт демократії розвалився, у зв’язку з неоднозначною оцінкою подій у Петрограді.

 

1(14)листопада

1917р.

Перехід влади у Києві до Ц.Р. Більшовики, в результаті успішних боїв з військами київського військового округу, при нейтралітеті Ц.Р., домоглися виводу цих військ з Києва, розформування офіцерських дружин. Але вони не мали достатньої підтримки в Києві і тому війська Ц.Р. встановили контроль над містом для забезпечення порядку.

 

7 (20)

листопада

1917р.

ІІІ Універсал Ц.Р. проголошував утворення Української Народної Республіки (УНР) в межах всіх 9 губерній, але в складі майбутньої федеративної демократичної російської республіки.

Окрім цього ІІІ універсал заявляв:

1)  до Українських Установчих зборів вся влада в Україні належала Ц.Р. та її Г.С. (універсал призначив вибори до них 27 грудня, а скликання 9 січня);

2)  скасовувалась приватна власність на поміщицькі, монастирські, кабінетські та церковні землі і проголошувалась їх власність всього трудового народу;

3)  встановлювався 8-ми годинний робочий день;

4)  запроваджувався державний контроль на продукцію промисловості;

5)  домагатися якнайшвидшого досягнення миру;

6)  скасовувалась смертна кара та проголошувалась амністія політичним арештантом;

7)  закріплювались загальнолюдські демократичні свободи: слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканості особи і помешкання, можливості вживання місцевих мов у стосунках з усіма державними установами;

надання росіянам, євреям, полякам права на національно – персональну автономію та вільний розвиток всім іншим народам, які мешкали в Україні; зобов’язання врятувати від голоду не лише український народ, а й фронт та великі частини російської республіки тощо.

4 (17)

грудня

1917 р.

Ультиматум Ради Народних Комісарів на чолі з В.Леніним. Раднарком прислав “Маніфест до українського народу” з ультимативними вимогами до Ц.Р. Ультиматум містив 4 вимоги до УНР:

1)  відмовитись від дезорганізації фронту, що виявилось у відкликанні та передислокації частин, руйнуванні фронту без порозуміння з Росією;

2)  припинити роззброєння більшовицьких частин в Україні;

3)  не пропускати через Україну формування донських козаків додому на Дон (отаман Каледін не визнав Ленінський Раднарком);

4)  пропустити через територію України більшовицькі війська на південний фронт.

У разі невиконання цих вимог протягом 48 годин Раднарком вважав Ц.Р. у стані війни з Росією. Ц.Р. отримавши підтримку з’їзду Рад в Києві, який кваліфікував ультиматум як агресію проти УНР, відкинула домагання Росії. Таким чином з 5 грудня 1917р. УНР фактично перебувала в стані війни з Радянською Росією.

 

4 (17) грудня 1917 р.

Відкриття І Всеукраїнського з’їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів у Києві. На з’їзді, скликаному під тиском більшовиків, які планували здобути більшість шляхом голосування і встановити Радянську владу в Україні, вони опинились у меншості, оскільки основну масу депутатів складали селяни, що підтримали Ц.Р. З понад 2500 депутатів комуністів (більшовиків) підтримали лише 124. Вони демонстративно залишили з’їзд і переїхали в Харків.

 

12 (25) грудня 1917 р.

Проголошення Радянської влади в Харкові. 9-10 грудня владу в Харкові захопили червоногвардійці за допомогою прибулих з Росії військових частин. В Харкові 5-6 грудня проходив з’їзд Рад Донецького та Криворізького басейнів. До делегатів цього з'їзду приєдналися 124 делегати, які прибули з Києва після невдачі на з’їзді Рад. З’зд у Харкові за більшовицьким сценарієм 12 (25) грудня ухвалив такі рішення:

1)  схвалив жовтневе збройне повстання в Петрограді та політику Ради Народних Комісарів;

2)  проголосив встановлення Радянської влади в Україні;

3)  обрав Центральний виконавчий комітет Рад в Україні в складі 41 члена на чолі з Є. Медвєдєвим;

4)  ЦВК утворив Народний Секретаріат – уряд радянської України.

Рада Народних Комісарів Росії визнала Народний секретаріат єдиним законним урядом України. Отже проголошення Радянської влади в Україні не дивлячись на його не легітимність (понад 80% населення України селяни, а жодного представника від села на з’їзді в Харкові не було і т.п.) дало можливість Радянській Росії прикрити агресивні воєнні виступи проти УНР, як допомогу у боротьбі Харківського Народного Секретаріату з Центральною Радою.

 

Кін. грудня

1917 –

січень 1918 р.

Загальний наступ більшовицьких військ під командуванням В.Антонова – Овсієнка на Україну. В результаті у січні 1918р. радянська влада була встановлена в Чернігові, Полтаві, Катеринославі, Херсоні, Миколаєві, Житомирі та інших містах України. Червоні війська наблизилися до Києва.

 

29 грудня

1917р.(11січня 1918р.)

Визнання української делегації повноправним учасником переговорів у Брест – Литовську. Від імені держав четвертного союзу граф Чернін (Австро - Угорщина) заявив, що УНР суверенна держава і делегація Ц.Р. на чолі з В.Голубовичем є єдиним представником українського народу.

 

9 (22) січня
1918 р.

ІУніверсал Ц.Р.:

1)  УНР проголошено самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою укр. народу, яка хоче жити у злагоді й приязні з усіма сусідами;

2)  вищому виконавчому органові, який від нині почав іменуватися Радою Народних Міністрів, приписано вести мирні переговори у Брест – Литовську цілком самостійно і укласти мир;

3)  проголошено тверду й рішучу боротьбу з більшовиками;

4)  зроблено акцент, що закон про соціалізацію і передачу землі трудовому народові без викупу вже розроблено і він буде розглянутий на ІХ сесії Ц.Р., а сама передача землі відбудеться ще на початку весняно – польових робіт;

5)  дано вказівку Раді Народних Міністрів приступити до переведення всіх фабрик і заводів з воєнного на мирний стан, на вироблення продукції потрібної народові, встановити державний контроль над усіма банками;

6)  проголошено боротьбу з безробіттям;

7)  визнано дійсними всі свободи проголошені в ІІІ універсалі і права всіх націй в УНР на національно – персональну автономію;

8)  закликано народ якнайскоріше провести вибори до Українських Установчих зборів тощо.

Отже проголошення IV універсалу ознаменувало завершення еволюції укр. національного руху від автономізму - федералізму до самостійництва до повного розриву з російським імперським центром.

 

16 (29) січня

1918 р.

Бій під Крутами. Загін студентів – добровольців на чолі з сотником Омельченком спробував зупинити наступ російських більшовицьких військ на Київ. Студенти ціною власного життя не змогли затримати набагато переважаючі сили Червоної армії.

 

16 (29) січня

1918 р.

Більшовицьке постання на заводі “Арсенал” у Києві. Після 5 – ти денних боїв військам Ц.Р. вдалося придушити повстання.

 

26 січня

(8 лютого)

1918 р.

Взяття Києва більшовицькими російськими військами під командуванням М.Муравйова. Ц.Р. переїхала до Житомира. Жертвами червоного терору у Києві стали понад 5 тис. осіб. 30 січня з Харкова до Києва прибув Народний Секретаріат.

 

27 січня

(9 лютого)

1918 р.

Брест-Литовський мирний договір УНР із представниками Німецького блоку (Четвертного союзу) За умовами договору передбачалося надання військової допомоги УНР для звільнення України від влади більшовиків. УНР зобов’язувалась поставии Німеччині та Австро – Угорщині 60 млн. пудів хліба, 2750 тис. пудів м’яса та іншої с/г та промислової продукції. Брест-Литовський договір був успіхом української дипломатії, і означав міжнародне визнання України як незалежної держави.

 

2 березня

1918 р.

Зайняття німецькими військами Києва. Війська Червоної армії залишили Київ. Радянський уряд переїхав до Полтави. 7 березня до Києва прибув уряд Ц.Р.

3 березня

1918 р.

Брест-Литовський мирний договір між Четвертним союзом і Радянською Росією. Радянська Росія змушена була визнати Україну самостійною державою і зобов’язувалась розпочати мирні переговори з урядом УНР.

 

6 квітня

1918 р.

Конфлікт між Ц.Р. та німецькою адміністрацією. Німецький головнокомандувач Ейхгорн без попереднього погодження з Ц.Р. видав наказ про примусовий засів землі. Це викликало протест Ц.Р., але на той час вона вже не мала підтримки серед широких верств населення.

25 квітня

1918 р.

Наказ Ейхгорна про утворення військово – польових судів над українськими громадянами. Це був крок до здійснення державного перевороту.

29 квітня

1918 р.

Ухвалення Ц.Р. проекту Конституції УНР “Статут про державний устрій, права і вольності УНР” Запроваджувався принцип розподілу функцій між різними гілками влади – законодавчою (всенародні збори), виконавчою (Рада Народних Міністрів) та судовою. Конституція гарантувала усім громадянам УНР рівні громадянські й політичні права, приватна власність не заперечувалась, але й не гарантувалась.

29 квітня 1918р. – М.Грушевського призначено президентом УНР в цей же день стався державний переворот, влада Ц.Р. була повалена.


загрузка...