Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України - Основні дати, події, коментарі

ТЕМА 10. ГЕТЬМАНУВАННЯ І. МАЗЕПИ. НИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ РОСІЙСЬКИМ ЦАРИЗМОМ - ПОЧ. XVIII СТ. – ОСТ. ЧЕТВЕРТЬ XVIII СТ.

Липень 1708 р.

Обрання Івана Мазепи гетьманом на козацькій раді на річці Коломак. Тут же було підписано  Коломацькі статті, в основі яких лежали попередні Глухівські статті. Всього було укладено 22 статті, з яких 5 було повних. Хоча ці статті формально підтверджували “прежние права и вольности народу малоросійського”, фактично вони обмежували владу гетьмана та автономію України:

1) гетьмана дозволялося обирати лише з відома царя;

2) гетьман не мав права без царського указу позбавляти посад генеральних старшин;

3) старшина і козаки мали стежити за гетьманом і доносити цареві, коли він розпочне якісь “ссоры”;

4) московські воєводи залишалися в 5 – ти містах України;

5) козацький реєстер мав налічувати 30 тис. чол;

6) резиденцією гетьмана мало бути м. Батурин і в ньому мав стояти московський стрілецький полк, що утримувався місцевим коштом;

7) гетьманові заборонялося мати зносини з чужоземними державами, а листи які прийшли до гетьмана із-за кордону не розкриваючи переправляти в Москву;

8) гетьман не повинен був порушувати “вічного миру з Польщею та інші”.

1692 – 1696 рр.

Повстання  під проводом Петра Іваненка (Петрика), якого запорізька біднота проголосила гетьманом. Він уклав союз з Кримом, висунув програму визволення України з-під іноземного панування та ліквідацію гніту шляхти та старшин. Мазепа жорстоко придушив цей повстанський рух.

1695 – 1696 рр.

Азово – дніпровські походи українських та російських військ, в наслідок яких були захоплені фортеці нижнього Подніпров’я, зокрема Азов, але оволодіти Північним Причорномор’ям не вдалося.

1700-

1721 рр.

Північна війна між Росією і Швецією. Землі України стали ареною боротьби. Руйнація економічного життя України. Завершилась війна перемогою Росії та Ніштадським мирним договором за яким вона отримала узбережжя Балтійського моря від Виборга до Риги.

1701 р.

Універсал І. Мазепи про запровадження на Лівобережжі дводенної панщини.

1702-1704 рр.

Козацько–селянські повстання на Правобережжі проти польсько – шляхетського гніту, яке очолив фастівський полковникУ. Козаки не підкорились рішенню польського сейму (1699) р. про скасування козацтва на Правобережній Україні. Повстанці визволили і контролювали велику територію Київщини, Поділля. Вони зверталися за допомогою до Росії. У 1704 р. лівобережні полки І. Мазепи, за наказом Петра I, були введені на Правобережжя, але щоб допомогти польському королю Августу II, союзнику Росії навести порядок. Мазепа заарештовує Палія, кладе край повстанню і утверджується на Правобережній Україні.

Вересень

1706 р.

Альтранштадський договір між польським королем Августом II та швецьким Карлом XII, за яким Август II зрікався корони на користь С. Лещинського ставленика Швеції. Цим було розірвано польсько – російський союз.

1706-1708 рр.

Таємні переговори між І. Мазепою і шведським королем Карлом XII та польським королем С. Лещинським про приєднання до антиросійської коаліції.

Липень1708 р.

Страта гетьманом І. Мазепою генерального суддю В. Кочубея та полковника І. Іскру, які передали донос Петру I про наміри гетьмана зрадити царя. Проте Петро I, довіряючи Мазепі, заарештував доносчиків і відправив їх до Мазепи.

Вересень

1708 р. 

Вступ швецьких військ на територію України.

Жовтень

1708 р.

Перехід І. Мазепи на бік Карла XII.

листопад

1708 р.

Зруйнування російськими військами під командуванням О. Меньшикова  гетьманської резиденції Батурина. Все населення було знищено. Зруйновано українські міста Лебедин і Ромни. Мирних жителів звинувачених у «зраді» страчено.

Листопад

1708 р.

Петро I оголосив гетьманом Івана Скоропадського з резиденцією в м.Глухів

Березень

1709 р.

Перехід на бік шведів і Мазепи частини запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком.

Травень

1709 р.

За наказом Петра I російські війська зруйнували Чортомлицьку Січ. Січовики, які врятувалися згодом на татарській території заснували так звану Олешівську Січ.

червень

1709 р.

Полтавська битва, яка закінчилася поразкою шведської армії та її союзника І.Мазепи. Тікаючи від переслідування російської кінноти, Карл XII і Мазепа знайшли притулок у  Молдавії, яка була під протекторами Туреччини.

вересень

1709 р.

Смерть І.Мазепи в м.Бендери. Похований у м.Галац в церкві святого Георгія. Могила не збереглася.

квітень

1710 р.

Обрання козацькою радою в м. Бендери гетьманом на еміграції, колишнього писаря Пилипа Орлика. Під час обрання між Радою, яка обирала та ново вибраним гетьманом було укладено 16 договірних статей «Конституція прав і свобод війська Запорізького», які ввійшли в історію як «Конституція Пилипа Орлика». Згідно неї:

1) Україна оголошувалася незалежною від Польщі та Росії, вільною від чужого панування у всіх своїх кордонах (ст.2);

2) Гетьманське самодержавство обмежувалося Генеральною радою, без рішення якої гетьман не мав права приймати будь-які важливі ухвали /ст.6/;

3) вирішенням судових справ проти старшини Гетьман не має права займатися, це справа Генерального Суду /ст.7/;

4) планувалося чітко розмежувати державний скарб, яким би завідував обраний генеральний підскарбій і доходи «передбачені для гетьманської особи і булави» /ст.9/;

5) перед гетьманом ставився обов’язок «недремно пильнувати, щоб простим козакам і посполитим не чинили надмірних утисків поборів і здирств» /ст.10/;

6) влада повинна опікуватися козацьким вдовами та сиротами /ст.11/;

7) скасовувалися державні монополії, відкупи, ярмаркові податки, оренди і стації, які збиралися з народу /ст.14,15/;

8) зобов’язувалися очистити Дніпро від городків фортець московських та повернути містечко Трахтемирів запорізьким козакам /ст.4,5/;

9) в Україні мала бути утверджена навічно єдина віра православного віросповідання. Гетьман повинен «рішуче ставати на перешкоді впровадженню у нашій руській Вітчизні будь-якої чужої релігії» /ст.1/.

Отже, Конституція П.Орлика містить ліберально-демократичні принципи (зокрема закріплено розмежування виконавчої, законодавчої та судової влади), що є свідченням зародження засад парламентаризму.

Весна 1711 р.

Спільний похід українських військ П.Орлика і татар з метою звільнення Правобережної України від Росії. Населення спочатку вітало їх прихід, а правобережні полки переходили на сторону П.Орлика, але татари почали грабувати і спустошувати край і це погубило справу. П.Орлик змушений був відійти до Молдавії.

1711 р.

Весною Петро I почав контрнаступ, жорстоко розправляючись за населенням, яке прихильно зустрічало Орлика. Людей з Правобережжя насильно переганяли на землі Гетьманщини, Слобожанщини, Південь Росії. Поблизу м.Ясси російська армія була оточена турецько-татарськими військами. Петрові I вдалося врятуватися завдяки величезному хабареві турецькому візиреві (пізніше за наказом султана йому за це відрубали голову). Влітку підписано Прутський мирний договір, за яким Росія повинна була передати Туреччині Азов і околиці, зруйнувати фортеці Таганрог, Новобогородицьку та ін, не втручатися в польські справи. Однак Орлик мав надто слабкі сили, щоб оволодіти Правобережжям, чим і скористалася Польща.

1709 р.

В липні 1709р. І.Скоропадський подав на затвердження царя 14 пунктів Решитилівських статей про підтвердження прав і вольностей, які Петро I відкинув. Для контролю за діяльністю гетьмана було призначено царського резидента Ізмайлова.

1715 р.

Царський указ, який встановлював новий порядок обрання полкової старшини – полкові ради тільки визначали кандидатів, а гетьман, після погодження їх з царським резидентом призначав одного з них, який мав скласти присягу на вірність цареві в присутності резидента.

1719 р.

Заборона вивозити за кордон українське зерно, що разом із забороною 1714р вивозити прядиво, шкіри, сало, віск, олію та іншу продукцію нанесло тяжкого удару по експортній торгівлі України.

1720 р.

Царський указ про заборону друкувати українською мовою церковні книги, дозволялося лише передрук їх з московських російською мовою.

1722 – 1727 рр.

Утворено першу Малоросійську колегію, яка складалася з 6 штаб-офіцерів російських полків, розташованих в Україні, на чолі з президентом-бригадиром С. Вельяміновим. Вона стала вищим судовим, контролюючим і наглядаючим  органом Гетьманщини. Разом з тим, управління Україною передавалось з Колегії закордонних справ Росії до Сенату.

1722 р. 

Смерть гетьмана І. Скоропадського.

1722 – 1723 рр.

Гетьманування Павла Полуботка. Після смерті І. Скоропадського цар заборонив вибори нового гетьмана, і призначили наказним гетьманом(т.б. виконуючим обов’язки) П. Полуботка. Він підтримав намагання, ліквідувати Малоросійську колегію, за що був викликаний до Петра І, заарештований та ув’язнений у Петропавлівській фортеці, де і помер.

1727 р.

Скасування Малоросійської колегії. Після раптової смерті Петра І у 1725р, фактичним правителем був князь О.Меншиков, який посварився з Малоросійською колегією, через те, що вона, наклавши великі податки на всі приватні володіння, не зробила винятку для Меншикова, який володів великими латифундіями в Україні (в Стародубському та Ніжинському полках).  Новий імператор малолітній Петро ІІ (внук Петра І) за порадою свого регента Меншикова видав указ про скасування Малоросійської колегії, а всі українські справи передати з Сенату до Колегії закордонних справ.

1727 – 1734 рр.

Гетьманування Данила Апостола. В жовтні 1727р. в урочистій обстановці в Глухові відбулися вибори гетьмана, ним став миргородський полковник Д.Апостол. 1728р. Д.Апостол їде в Москву на коронацію молодого імператора Петра ІІ і подав там "Пункты статейные", про повернення Україні її прав і вольностей, відповідно до Статей Б. Хмельницького. На них згодом була дана відповідь у 28 пунктах (т.зв. Решительные пункты), які залишалися до кінця самого існування Гетьманщини її основним правовим документом, що формально поновлював автономний устрій України.

1729 – 1731 рр. 

Д. Апостол провів "Генеральне слідство на маєтності" під час якого на основі документів перевірялись права державців на їхні маєтності, оскільки багато рангових землеволодінь, які надавалися старшинам за виконання служби у тимчасове користування, вони перетворювали на приватні, спадкові.

1728 – 1743 рр.

За гетьманування Д.Апостола в 1728р була створена спеціальна кодифікаційна комісія для складання кодексу діючих на Україні законів. Вона завершила свою роботу через 15 років, підготувавши кодекс, що дістав назву “ Права, за якими судиться малоросійський народ”. Але оскільки в основі його лежали ідеї збереження автономії  України, Сенат не затвердив цього кодексу.

1733 р.

Д.Апостол добився, що царським указом Київ був підпорядкований гетьманові, а не царському генерал-губернатору, як це було до цього часу. Але після смерті Апостола Київ знов підпорядкували 1737р безпосередньо російській владі.

1734 р.

Повернення запорожських козаків з Олешівської Січі, з-під турецького підданства на старі місця проживання і заснування з царського дозволу Нової Січі над річкою Підпільною.

1734 – 1750 рр.

Правління гетьманського уряду. Після смерті Д.Апостола Росія не дозволила обрання нового гетьмана і владні повноваження було передано так званому  Правлінню гетьманського уряду, яке складається з 6 чоловік: 3 українці і 3 російські урядовці. Очолював до 1737р. князь О.Шаховський, а пізніше І.Барятинський та інші. Цей уряд здійснював політику повного підкорення України.

1735р.  

Царський указ про поділ козацтва на виборних (заможних), які виконували військову службу і підсусідків (бідніших), які мусіли забезпечувати війська.

1735-

1739рр.

Російсько - Турецька війна, в якій Україна стала основною базою для російської армії. Багато козаків загинуло в цій війні, а Гетьманщина дуже зубожіла. Наслідком миру Росія не змогла вийти на Чорне море, а лише дістала запорізькі землі(пізніше названі Катеринославщиною й частину Херсонщини).

1750 – 1764 рр.

Гетьманування Кирила Розумовського. За правління доньки Петра І Єлизавети було відновлено гетьманат - 1750р рада в Глухові обирає гетьманам брата фаворита (за іншими даними чоловіка) цариці 22 річного Кирила Розумовського, який був одружений на племінниці Єлизавети Наришкіній.

За гетьманування К.Розумовського:

1) справи України було знов передано з Сенату у відання Колегії закордонних справ;

2) владі гетьмана знову підпорядковано Київ і Запорізьку Січ;

3) було проведено реформу судоустрою. До цього часу в Україні діяли козацькі суди: Генеральний суд, полковий, сотенний і сільський (суд громади). Тепер замість них запроваджувалися нові практично станові шляхетські суди. Гетьманщина була поділина на 20 судових повітів, в кожному з яких було створено суд земський - для справ цивільних, суд підкоморський – для справ земельних та гродський суд - для справ кримінальних. Найвищою інстанцією був Генеральний суд, в якому окрім 2 генеральних судів, виборні особи зі старшини від кожного полку;

4) царським указом гетьман був зобовязаний подавати російському урядові відомості про прибутки і видатки українського державного скарбу;

5) було ліквідовано одну із важливих ознак автономії - митниці на кордоні Гетьманщини і Росії;

6) заборонено універсалом К.Розумовського селянам переселятися  на нове місце, для цього треба було дістати письмовий дозвіл пана і залишити йому своє майно.

1764 р.

Скасування Гетьманату. Катерина ІІ, ставши російською царицею, в 1762р. поставила за мету уніфікувати систему управління в усій імперії, знищити всі особливості, що вирізняли Україну від російського шаблону, перетворити її на звичайну провінцію Росії. В 1764р. гетьманат в Україні було ліквідовано. К. Розумовський дістав велику пенсію, чималі землеволодіння в Україні та чин генерал-фельдмаршала, а управління Україною передавалося ІІ-й Малоросійській Колегій, яку очолив генерал-губернатор Малоросії граф П. Румянцев.

1765 р.

Ліквідовано 5 слобідських козацьких полків і замість них створено регулярні гусарські полки. А замість 5  полкових адміністративних округів створювалися Слобідсько-Українська губернія із загальноросійськими органами управління.

1765 - 1769 рр.

Була проведена ревізія (перепис) населення, опис поземельної власності та майна - т.зв. "Генеральний опис Малоросії".

1768 р.

Повстання на Правобережній Україні – Коліївщина. На весні запорізький козак Максим Залізняк в урочищі Холодний Яр зібрав гайдамацький загін і розпочав повстання, яке невдовзі охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля. На початку червня повсталі здобули Умань, за допомогою сотника Івана Гонти. Наляканий маштабним повстанням, боючись його поширення на лівобережну Україну, російський уряд відає наказ придушити повстання. У липні російські війська оточили табір гайдамаків під Уманню, заарештували повстанців. Російські підані в тому числі і Залізняк, були привезені до Києва і після тілесних покарань заслані в Сибір, а жителів Правобережжя , як піданих Речі Посполитої було відано на покарання польским властям, які помстились з надзвичайною жорстокістю і лютістю(від Умані до Львова було поставлено більше як 700 шибениць ).  Жахливих тортур зазнав Гонта - з нього здерли смугу шкіри, потім його порубали  на частини , а голову прибили до воріт Могилева на Дністрі.

1775 р.

Знищення Запорозської Січі. В результаті переможного завершення  російсько - турецької війни 1768-1774 рр. і підписання Кючук -Кайнаджирського мирного договору Росія вийшла на Чорне море. Тепер відпала необхідність в допомозі Запорізької Січі. Крім того, Катерина ІІ була зацікавлена у знищені оплоту свободи - Січі  і  передачі земель поміщикам. За таємним наказом війська, які повертались з Російсько-Турецької війни, захопили Січ і зруйнували її. Старшина  на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським була заарештована і вислана в Сибір, військові клейноди, архів, коштовності були відправлені  до Петербургу.

1781 р.

Скасовано адміністративний поділ Лівобережної України на полки і сотні та запроваджено Малоросійське генерал-губернаторство у складі 3-х намісництв - Київського, Чернігівського, Новгород-Сіверського, кожне з яких було поділене на 11 повітів. Малоросійська  колегія тепер втрачала чинність.

1783 р.

Скасовано козацькі полки  Лівобережжя (їх було 10), а замість них утворено карабінерні регулярні полки під керівництвом російських офіцерів.

1783 р.

Заборонено вільний перехід українських селян з місця на місце і таким чином Катерина ІІ запровадила кріпосне право.

1783 р.

Кримське ханство було ліквідовано, а Крим було приєднано до Росії.

1785 р.

Українська козацька старшина та шляхта зрівнювалась у правах з російським дворянством. Їм гарантувалася недоторканість особи, майна і честі, а також право на вільний виїзд і в'їзд в країну , право на місцеве самоврядування тощо. Козацькій старшені лише потрібно було довести свою належність до шляхетського стану.

1786 р.

Було проведено секуляризацію (конфіскацію) монастириських земель і маєтностей в Україні. Тепер церква стала залежною від держави.