Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України - Навчальний посібник - А. І. Чуткий

Становище у промисловості

Нове партійне керівництво, аби дискредитувати Хрущова, повело згортання його нововведень в економіці. Так, було припинено кукурудзяну епопею. У вересні 1965 р. ліквідовано раднаргоспи та утворено 40 союзних міністерств, під контроль яких в Україні потрапило 90 % підприємств, що посилило залежність економіки України від Москви та від підприємств, які перебували за її межами (80 % промислових підприємств республіки не мали завершеного виробничого циклу).

Проте необхідність реформ в економіці була очевидною. Ініціатором реформ став голова уряду СРСР О. Косигін. У жовтні 1965 р. прийнято рішення про поліпшення планування та стимулювання виробництва і про державне виробниче підприємство. Згідно з цими постановами розширювалась економічна самостійність підприємств, запроваджувались окремі елементи ринкового стимулювання виробника, головним з яких був госпрозрахунок — система економічних відносин, за якої підприємства отримують певну економічну самостійність, розпоряджаються своїми прибутками, матеріально заохочують робітників. До 1970 р. на нові методи планування та економічного стимулювання в Україні перейшло 85 % підприємств. Ці реформи сприяли суттєвому зростанню економічних показників у восьмій п’ятирічці (1966-1970), яка була найпродуктивнішою за всю історію п’ятирічного планування в СРСР. Обсяг промислового виробництва в Україні в цей період зріс на 50 %, причому 2/3 зростання було досягнуто за рахунок збільшення продуктивності праці.

Проте всі ці нововведення відбувались лише у промисловості, місцеві керівники всіляко перешкоджали проведенню реформ, було неможливо поєднати ринкові методи і командно-адміністративні, від яких не бажали відмовлятись. Вже з початку 1970-х років економічні реформи почали згортатись, поступово падають темпи економічного зростання (за винятком електроенергетики). Таким чином, економіка ввійшла у кризову фазу. Від повного економічного краху, який був цілком реальним вже у 1970-х роках, СРСР врятувала сприятлива кон’юнктура на енергоносії на світовому ринку з кінця 1970-х років та збільшення продажу алкогольних напоїв на внутрішньому ринку. Отримані від цих дохідних статей кошти спрямовувались на підтримку економіки. Тривало зростання промислового виробництва (зокрема, велось будівництво нових шахт, введено в дію найбільші в Європі Запорізьку і Вуглегірську ДРЕС, Криворізьку та Придніпровську електростанції тощо). На початок 1980-х років Україна давала більше половини загальносоюзного видобутку залізної руди, третину виплавки чавуну, сталі, прокату, на її території було зосереджено 20 % загальносоюзної атомної енергетики. Проте введення нових потужностей відбувалось без використання досягнень НТР, вироблена продукція була низькоякісною (на середину 1970-х років 2/3 виробленої в Україні продукції не відповідало встановленим стандартам), зростала її собівартість, виникли так звані “довгобуди”, на які витрачались значні кошти. Як наслідок, у дев’ятій п’ятирічці (1971-1975) національний доход в Україні зріс на 25 % замість запланованих 37-39 %. Нераціональне господарювання призвело до загострення екологічних проблем, а традиційне нехтування галузями, орієнтованими на задоволення потреб населення, призвело до падіння життєвого рівня і загострення соціальних проблем.