Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України - Навчальний посібник - А. І. Чуткий

Розділ 13. Україна у 1965-1985 рр.

Зміна союзного та республіканського керівництв

14 жовтня 1964 р. частина вищого радянського керівництва (Брежнєв, Суслов, Косигін) усунули Хрущова від влади. Прихід до влади в СРСР Л. Брежнєва ознаменував повернення до репресивних методів управління, тому період його перебування при владі (1964-1982) дістав назву епохи неосталінізму. Ці часи характеризувались відновленням переслідування інакомислячих, посиленням русифікації та економічної експлуатації України. Певною мірою цій політиці намагався протидіяти керівник КПУ П. Шелест.

Шелест був ставлеником Хрущова, але під час усунення від влади останнього не підтримав його. За це він зберіг за собою посаду першого секретаря ЦК КПУ і в усьому намагався дотримуватись лояльності щодо центру. Проте, залишаючись переконаним комуністом, він водночас намагався захищати інтереси України. Це проявилось у захисті економічної самостійності республіки, у сприянні розвитку української культури та розширенні сфери використання української мови тощо. Все це було витлумачено кремлівським керівництвом як прояв ухилу від лінії партії, почалася підготовка до усунення Шелеста від влади. У березні 1972 р. на Пленумі ЦК КПРС Шелеста було піддано різкій критиці за недоліки у справі “інтернаціонального виховання трудящих” та “примиренське ставлення до проявів націоналізму”. У травні 1972 р. П. Шелеста звільнили з посади першого секретаря ЦК КПУ і це місце зайняв В. Щербицький.

Щербицький був найближчим другом Брежнєва і слухняно виконував усі його вказівки. Посилив переслідування національно свідомої української інтелігенції та збільшив русифікацію освіти і культури. Він керував Україною до 1989 р.