Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України - Навчальний посібник - А. І. Чуткий

Становище сільського господарства. Голод 1946-1947 рр.

На середину 1940-х років посівні площі в Україні становили 60 % від довоєнного рівня. 80 % сільського населення працездатного віку становили жінки та діти. Був гострий дефіцит сільськогосподарської техніки та фахівців. Значної шкоди завдала відсутність державної підтримки. Навіть більше, держава примусово переводила працездатне населення у міста, занижувала ціни на сільськогосподарську продукцію, на колгоспників не поширювалось пенсійне законодавство, за свою працю вони отримували мізерну плату. Так, колгоспники Київської області у 1946 р. отримували за один трудодень 150 г зерна, а в інших областях цей показник становив 50-100 г, а часом і взагалі нічого не давали. Як наслідок, втрачався стимул до праці і падала ефективність праці колгоспників та обсяги виробництва сільськогосподарської продукції. Аби подолати ці явища, було використано звичні позаекономічні методи. 21 лютого 1948 р. ВР УРСР прийняла Указ “Про виселення з УРСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя”. Відповідно до цього указу з України у 1948-1950 рр. було виселено 12 тис. осіб і ще 20 тис. дістали попередження. Було також посилено закон 1939 р. про сільськогосподарський податок, за яким тепер оподатковувалися кожна тварина, кожне дерево та плодовий кущ. Це призвело до масового вирубування фруктових дерев і зменшення кількості худоби та птиці у селянських господарствах.

Наслідком непродуманого курсу радянського керівництва щодо сільського господарства був голод 1946-1947 рр. Його причини крились як у вищезгаданій політиці радянської влади щодо сільського господарства, так і були обумовлені наслідками війни та природними факторами.

Зима 1945-1946 рр. на більшості території України виявилася малосніжною, що призвело до загибелі 20 % посівів зернових, а весна і літо були посушливими. Тому врожайність зернових оцінювалась у 3,8 центнера з гектара. Низькою була і врожайність інших сільськогосподарських культур. Натомість Москва встановила для України завищений план хлібозаготівель на 1946 р. — 340 млн пудів зерна, а влітку збільшила його до 362 млн пудів. Українське партійне керівництво не лише схвалило цей план, а й вимагало від керівництва колгоспів повернення боргів за минулі роки. Спроби деяких голів колгоспів приховати частину врожаю, аби не допустити голоду, прирівнювались до “саботажу”. Лише у 1946 — на початку 1947 р. до кримінальної відповідальності за ці дії було притягнуто 1,6 тис. керівників колгоспів. Водночас лише у листопаді 1946 р. за збирання колосків на колгоспних ланах були засуджені 2,3 тис. селян. Але, незважаючи на посилення репресій, план хлібозаготівель було виконано лише на 62,5 %. По суті, з України викачано всі продуктові запаси і насіннєвий матеріал. Почався голод, який охопив більшість території України, за винятком західних областей. Лише за даними загсів УРСР у 16 східних, а також в Ізмаїльській та Чернівецькій областях у 1946 р. померли 282 тис. осіб, у 1947 р. — 520 тис. осіб. На травень 1947 р. було зареєстровано близько 1 млн осіб хворих на дистрофію. Водночас СРСР здійснював величезні поставки зерна до східноєвропейських країн, які стали на шлях соціалізму.

Хрущов, як перший секретар ЦК КП(б)У, змушений був звернутися до Сталіна з проханням про надання республіці допомоги. Допомога була надана у вигляді позики на 60 тис. т зерна та 140 млн крб для налагодження безплатного харчування населення, але Хрущова замінили на посаді керівника республіки на Л. Кагановича. Вже у жовтні 1947 р. Каганович звітував Сталіну про виконання плану хлібозаготівель в Україні на 101,3 %. На кінець четвертої п’ятирічки сільське господарство України в цілому не змогло перевищити рівень 1940 р.