Історія України - Навчальний посібник - А. І. Чуткий

Перша більшовицько-українська війна (грудень 1917 р. — квітень 1918 р.)

Практично одразу ж після захоплення влади в Росії Ленін закликав більшовиків до негайного захоплення України. Тому після певного зміцнення своєї влади в Росії, 4 грудня 1917 р. РНК Радянської Росії звернулась з ультиматумом до Української Центральної Ради. Суть цього документа полягала в такому: 1) припинити створення Українського фронту та українізацію армії; 2) не пропускати військові частини з фронту на допомогу Білому рухові; 3) пропускати більшовицькі війська на Південний фронт; 4) припинити роззброєння радянських і червоногвардійських військ в Україні. На виконання ультиматуму давалося 2 доби. Українська Центральна Рада не могла виконати умови цього ультиматуму, оскільки він був грубим втручанням у зовнішню та внутрішню політику України. 5 грудня 1917 р. Радянська Росія, не дочікуючись відповіді, почала війну проти України.

8 грудня 1917 р. радянські війська почали наступ на Україну з північного сходу. 10 грудня вони захопили Харків, причому місцеві робітники в момент наближення радянських військ підняли повстання і цим полегшили захоплення міста. У Харкові більшовики 11 грудня на І Всеукраїнському з’їзді Рад проголосили Україну радянською республікою, яка теж прибрала назву Українська Народна Республіка. На цьому з’їзді було також створено український радянський уряд — Народний секретаріат (М. Скрипник, Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський та ін.). На початку 1918 р. влада цього уряду пошириласьна 5 українських губерній.

З метою розколу українців та послаблення опозиційних радянській владі сил більшовики взяли курс на територіальне розчленування України. Для цього на підконтрольних українських землях більшовики, окрім радянської УНР, проголосили на початку 1918 р. створення ще трьох маріонеткових держав: 1) на південному сході було створено Донецько-Криворізьку радянську республіку, яку очолив Ф. Артем (Сергєєв); 2) в Криму було створено Радянську Соціалістичну Республіку Тавриди (очолив Слуцький); 3) у Північному Причорномор’ї — Одеську Радянську Республіку. Ці держави цілковито контролювали російські більшовики.

Водночас більшовицькі війська у грудні 1917 — на початку січня 1918 р. продовжували швидко просуватись вглиб України, практично не зустрічаючи опору з боку Центральної Ради. Це було викликано тим, що остання постійно проводила миролюбну політику, відмовлялась від створення національних збройних сил, і тому на момент збройної агресії з боку більшовицької Росії Україна виявилась безборонною — ті українізовані військові частини, що виникли навесні 1917 р., були або роззброєні більшовиками, або здеморалізовані і розвалились. Фактично на момент війни Центральна Рада мала всього кілька тисяч цілком боєздатних вояків, тоді як навесні 1917 р. — кілька сот тисяч. Відчутне сприяння у більшовицькому наступі надавали місцеві осередки РСДРП(б), що організовували збройні виступи проти УНР. Так, 16 січня 1918 р. більшовики ініціювали повстання робітників заводу “Арсенал” у Києві, яке змусило уряд УНР перекинути вірні йому війська з фронту. І хоча цей виступ до 22 січня було придушено, однак він послабив фронт. Це відкрило більшовикам шлях на Київ, чим останні і скористались. Центральна Рада спромоглася лише зібрати в Києві близько 300 студентів та гімназистів. З них було сформовано Студентський курінь, який кинули на залізничну станцію Крути (на Чернігівщині під Ніжином) з наказом розібрати залізничну колію, що вела до Києва, і таким чином затримати більшовицький наступ. Безперспективність опору більшовикам власними силами стала цілком очевидною, але Центральна Рада намагалась виграти час задля отримання військової допомоги від країн Четверного союзу, з якими в цей час велися переговори у Брест-Литовську. Для того щоб укласти мир з цими країнами, Центральній Раді, по-перше, потрібно було втримати столицю, що, згідно з міжнародним правом, свідчило про належність їй верховної влади в країні, а по-друге, проголосити повну політичну незалежність України. Перше з цих завдань було виконане саме завдяки Студентському куреню — майже всі його бійці загинули в бою на залізничній станції Крути 16 (28) січня 1918 р., але встигли розібрати залізничну колію і таким чином уповільнили більшовицький наступ на Київ.

Використовуючи виграний час, Центральна Рада 11 (24) січня 1918 р. оприлюднила IV Універсал (датований 9 (22) січня), яким проголошувалася незалежність України. В ньому: 1) констатувалось повне виснаження України від чотирьох років війни; 2) у грабежах та насильствах звинувачувалось більшовицьке військо; 3) з огляду на це Центральна Рада проголошує незалежність України; 4) вищому виконавчому органу Раді Народних Міністрів наказується укласти мир з Четверним союзом; 5) проголошено тверду боротьбу з більшовиками; 6) обіцянка після укладення миру та демобілізації провести переобрання місцевих органів влади; 7) повідомлялось про завершення розроблення закону про землю і про те, що її буде передано селянам до початку весни; 8) заявлялося про переведення промисловості на мирні рейки; 9) оголошувалась боротьба з безробіттям і обіцялося соціальне забезпечення всіх потерпілих від війни; 10) підтверджено положення ІІІ Універсалу; 11) у ньому був заклик до народупровести вибори до Українських установчих зборів, які повинні вирішити долю політичного устрою України.

Водночас делегація Центральної Ради в ніч на 27 січня 1918 р. уклала Брестський мирний договір з країнами Четверного союзу. Його зміст зводився до наступних положень: 1) країни Четверного союзу визнають Центральну Раду верховним органом влади в Україні і встановлюють з нею дипломатичні відносини; 2) УНР і Австро-Угорщина встановлюють кордон по лінії Хотин-Збараж-Броди-Сокаль (тобто до УНР входять Холмщина і Підляшшя); 3) західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини виокремлюються в автономний край; 4) визначаються умови обміну військовополоненими та взаємного обміну промисловою та сільськогосподарською продукцією; 5) Україна зобов’язувалась поставити Німеччині та Австро-Угорщині у першій половині 1918 р. 60 млн пудів хліба, 3 тис. пудів м’яса та іншу сільськогосподарську продукцію; 6) Четверний союз надавав військову допомогу УНР.

Усі ці кроки Центральної Ради (видання IV Універсалу, яким проголошувалась незалежність України та укладення Брест-Литовського договору з Четверним союзом, що давало Україні військову допомогу) були вкрай необхідними, але фактично запізнілими — 26 січня 1918 р. більшовики, після п’ятиденного бомбардування, захопили Київ. Центральна Рада переїхала до Житомира, а 5 лютого — до Сарн. Під її владою до кінця лютого 1918 р. лишалася тільки Волинь. Натомість до Києва 29 січня 1918 р. з Харкова переїхав уряд радянської УНР — Народний секретаріат. В Україні було вперше встановлено радянську владу, яка протрималась до весни 1918 р. Більшовики запровадили на українських землях політику червоного терору та викачування природних ресурсів до Росії. Червоний терор передбачав масове знищення всіх, хто виступав або міг виступити, на думку більшовиків, проти радянської влади. Так, лише в Києві за місяць перебування тут більшовиків було розстріляно до 5 тис. осіб. Другий напрям радянської політики в Україні призвів до вивозу з неї продовольства, промислового обладнання та вугілля до Росії. Всі ці дії призвели до початку антибільшовицьких виступів, що об’єктивно послаблювало владу більшовиків.

Водночас Німеччина, виконуючи свої обіцянки, згідно із Брест-Литовським договором, надала військову допомогу УНР. 18 лютого 1918 р. німецькі (23 дивізії) та австро-угорські (10 дивізій) війська загальною чисельністю 450 тис. почали спільно з військами УНР (2 тис.) звільнення України від більшовиків. Більшовики, позбавлені підтримки населення і не маючи достатніх збройних сил в Україні, не могли протистояти регулярним військам Німеччини та її союзників і відступили. 27 лютого 1918 р. Народний секретаріат виїхав з Києва до Полтави, а звідси 9 березня — до Катеринослава.

3 березня 1918 р. Радянська Росія змушена була підписати мирний договір у Брест-Литовську з Четверним союзом. Згідно з ним Росія припиняла бойові дії проти країн Четверного блоку та їх союзників, тобто і УНР; близько 1 млн кв. км західних територій колишньої Російської імперії окупувались військами Німеччини та її союзників і Росія сплачувала Німеччині контрибуцію. Оскільки за умовами цього договору війська Радянської Росії не могли продовжувати боротьбу за Україну, то головний тягар цих бойових дій було перекладено на маріонеткові українські радянські уряди. Вони таємно отримували значну матеріальну підтримку від більшовицької Росії.

До середини березня 1918 р. радянські війська залишили Південну Україну, а 7 березня Центральна Рада повернулася до Києва (німці надали можливість першими вступити до міста українським військам). До травня 1918 р. німецькі війська звільнили від більшовиків всю територію України. Отже, першу війну за Україну більшовики програли. Але і Центральна Рада змогла зберегти свою владунад Україною лише до 29 квітня 1918 р. Останніми важливими кроками Центральної Ради, які також залишилися на рівні декларації, було затвердження 29 квітня 1918 р. Конституції УНР та обрання президентом УНР М. Грушевського.