Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України - Навчальний посібник - А. І. Чуткий

Розділ 7. Україна у другій половині XIX — на початку XX ст.

Підросійська Україна у другій половині XIX — на початку XX ст.

Кримська війна 1853—1856 рр. та загострення соціальних протиріч. Формальним приводом до війни стала суперечка про привілеї між римо-католицьким та православним духовенством у Палестині. Російська імперія ультимативно зажадала від Турецької імперії надання привілеїв православним. У відповідь Туреччина 4 жовтня 1853 р. оголосила війну Росії. Російський флот швидко одержав перемогунад турецьким. Було також відбито наступ турецької армії у Західній Грузії. Тоді на допомогу Туреччині прийшли Франція та Англія, які не бажали посилення Росії і намагались витіснити її з Балкан. Антиросійську коаліцію підтримали також Італія (Сардинське королівство), Австрія та Пруссія. Навесні 1854 р. флоти Англії та Франції бомбардували російські порти, зокрема Одесу, а в жовтні 1854 р. висадились в районі Севастополя. Героїчна оборона Севастополя тривала до серпня 1855 р. і стала яскравим прикладом відставання Росії. Російська армія складалась із солдатів-кріпаків, які не були зацікавлені у службі. Офіцерські посади займали тільки дворяни, і підвищення чину залежало не від здібностей, а від родовитості. Озброєння було застарілих зразків. Тому, не зважаючи на героїчний опір захисників Севастополя, місто довелось здати і сама війна закінчилась поразкою Росії. Імператор Микола І помер у 1855 р. (існує версія, що він отруївся). Кримська війна загострила наявні в суспільстві протиріччя і посилила боротьбу всіх верств населення за покращання свого становища.

У 1850-х роках на українських землях, що входили до складу Російської імперії, відбулися два великі повстанські виступи селян. Перший з них — у 1855 р. — дістав назву “Київська козаччина”. Спричинило повстання загострення економічної та політичної кризи в Російській імперії внаслідок Кримської війни. Відповідно селяни посилили боротьбу проти кріпацтва. Саме в цей час російський уряд оприлюднив маніфест, у якому закликав підданих імперії добровільно вступати до армії для захисту Вітчизни. Але цей маніфест був сприйнятий селянством як відповідь на їхні сподівання звільнитись від кріпацтва — селяни вирішили, що цар закликає їх ставати вільними козаками і йти на війну. Селяни південних повітів Київщини, де ще були живі спогади про гайдамаччину, першими почали відмовлятися виконувати феодальні повинності і створювали збройні загони. Цей рух охопив територію з населенням понад 200 тис. осіб і його владі вдалось придушити лише за допомогою армії.

Другий великий виступ українського селянства у 1850-х роках дістав назву “Похід у Таврію по волю”. Він був викликаний посиленням феодальної експлуатації та Кримською війною. Під час Кримської війни особливо нестерпним тягарем бойові дії лягли на населення південних українських губерній, які перетворились у прифронтову смугу. До того ж на середину XIX ст. тут закінчились пільгові роки і посилилась феодальна експлуатація селян. Як наслідок — серед селян, під впливом негативного для Росії перебігу війни, почали поширюватися чутки про те, що цар начебто обіцяє всім, хто прийде йому на допомогу у війні, звільнення від кріпацтва та наділення землею у Таврії (Криму) — звідси і назва цього руху. Тому навесні 1856 р. селяни Херсонської та Катеринославської губерній (загалом близько 180 тис.) рушили у Крим, сподіваючись до початку сільськогосподарських робіт отримати там землю і почати вільне життя. Місцева влада не змогла зупинити селян. Лише на Перекопському перешийку урядовим військам, які застосували артилерію, вдалось розсіяти селянські загони і змусити їх повернутись додому. Окрім цих, відбувалось безліч менших виступів селян та посилились опозиційні настрої інтелігенції.

Таким чином, можна вести мову про оформлення в Російській імперії на межі 50-60-х років XIX ст. революційної ситуації. Заслуга нового російського імператора Олександра ІІ (1855-1881) полягала в тому, що він не лише усвідомив загострення кризи в суспільстві внаслідок збереження кріпацтва, а й пішов на проведення селянської реформи, що врятувало Російську імперію в другій половині XIX ст. від революції та спрямувало її на капіталістичний шлях розвитку.