Історія України - Навчальний посібник - А. І. Чуткий

Південна Україна у другій половині XVIII ст.

Територія сучасних Одеської, південних районів Миколаївської, Херсонської, Запорозької, Донецької областей та Крим у середині XVIII ст. залишалися під владою Кримського ханства, яке було васалом Османської імперії. Південне узбережжя Кримського півострова, сучасна Південна Одещина та землі в гирлі Дніпра безпосередньо входили до складу Османської імперії. Ці території використовувались як опорні бази для здійснення рейдів у глиб України і перешкоджали виходу українських купців на ринки середземноморських країн через Чорне море і, таким чином, гальмували економічний розвиток самої України.

Ще з XVI ст. одним із важливих напрямів московської політики була боротьба за вихід до Чорного моря. З метою захоплення Північного Причорномор’я у другій половині XVIII ст. Російська імперія вела тривалі війни з Кримським ханством і Турецькою імперією (1768-1774, 1787-1791). В російсько-турецьких війнах Україна використовувалась як джерело людських та матеріальних ресурсів для російської армії і несла на собі основний тягар цих війн.

Внаслідок російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Російська імперія отримала фортецю Азов у гирлі Дону, Керченський півострів та землі між Дніпром і Південним Бугом до узбережжя Чорного моря включно. Але цей вихід до Чорного моря блокувався турецькими фортецями, розташованими на виході з Дніпровського лиману. Відповідно Російська імперія продовжила боротьбу за вихід до Чорного моря.

У 1783 р. російська армія захопила і приєднала до Росії Кримське ханство, а у 1787 р. почалася нова війна з Турецькою імперією, в якій Росія знову перемогла. Турецька імперія у 1791 р. змушена була укласти Ясський мир, за яким вона визнавала перехід до Російської імперії території Кримського ханства, а також передала Росії землі між Південним Бугом і Дністром.

Таким чином, на кінець XVIII ст. Північне Причорномор’я ввійшло до складу Російської імперії. Для України зникла турецько-татарська загроза і з’явилась можливість освоєння родючих земель Півдня та встановлення економічних та інших контактів через чорноморські порти з європейськими країнами, хоча у той час це і слугувало головним чином інтересам російського самодержавства. Регіон дістав назву Новоросія. Тут утворилися Азовська та Новоросійська губернії і Таврійська область. У 1802 р. виникла Катеринославська губернія.

До моменту приєднання до Російської імперії Південна Україна мала незначну кількість населення. Таким чином, головним завданням російської влади було заселення цього регіону. Заселення Південної України здійснювалося головно силами самих українців. Але поряд з ними на ці землі ще з 30-х років XVIII ст. царський уряд почав переселяти сербів, греків, болгар, німців, румунів, молдаван та ін. Російські поміщики, отримуючи тут землі, почали переселяти на них своїх російських кріпаків. Внаслідок такої політики на півдні України виникли райони компактного проживання ряду переважно південноєвропейських народів та росіян.

Почалось створення міст як головних опорних пунктів російської влади в регіоні. У 1776 р. фаворит Катерини ІІ Потьомкін заснував м. Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ). У 1778 р. засновано і перший порт Російської імперії на Чорному морі — Херсон. У 1788 р. засновано Миколаїв, а у 1794 р. — Одесу.


загрузка...